

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	827
Творів:	12503
Рецензій:	19365

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Сатира й гумор

Операція Нассрединус Глава 5

© Олександр Халва, 23-02-2007
Продовження. Початок: http://www.gak.com.ua/creatives/1/1200 http://www.gak.com.ua/creatives/1/1201 http://www.gak.com.ua/creatives/1/1202 http://www.gak.com.ua/creatives/1/1203 Частина Друга. Еротико-іронічна. 14.07.01. Квартира Білозерських. 12:00. - Ігор, я не розумію, чому ти так сердишся! Ти навіть не уявляєш, як швидко ці гроші повернуться до нас. - Переконував Толик свого друга, який сидів в кріслі і сопів, не бажаючи слухати виправдовувань Шевченко. - Ось побачиш, тепер, коли ми заявили про себе на всю Україну – всі витрати на рекламу миттю обернуться прибутками. - І ми знову вкладемо їх в рекламу. - крикнув Ігор. - Так. – зрадів Толик, вирішивши, що він з Ігорем нарешті порозумівся. - Ти забув тільки сказати, що твій план ідеальний. - Саркастично помітив Ігор. Проте цей тон не збентежив Толика. - Так. У мене ідеальний план. - Гордо відповів Шевченко. Як тільки Толик це сказав, в двері подзвонили. - Я відкрию. - Гукнула Галина, а, відкривши двері, з збентежено сповістила. - Ігор, це до тебе. З міліції. Полковник. - Шахрайство. Десять років. З конфіскацією. - Зорієнтувався відразу Толик і одразу попрямував до вікна. Сховавшись за шторою, він таки вирішив підбадьорити друга. - Не бійся, я потурбуюся про Галю і дітей. Саме в цей момент, до кабінету увійшов полковник міліції. В руці він тримав велику сумку. - Полковник Коливанов. Але для Вас просто Степан Петрович. - Представився полковник. Не чекаючи відповіді Ігоря, Степан Петрович відкрив сумку і витряс з неї на підлогу змію. - Ось. Знайшов в лісі. - Це ж гадюка. - Почув полковник. Полковник був готовий заприсягнутися, що доктор говорив не розкриваючи рота і зніяковів. А доктор продовжував говорити, не розмикаючи вуст. - Вона ж отруйна!!! Степан Васильович трохи оговтався і вирішив, що людям, які розбираються в психології тварин підвладне черевомовство, відповів: - Я теж спочатку так подумав. А вона як зашипить на мене та й ще укусити клята хоче. І мене тоді осяяло – це ж моя ТЕЩА! Розумієте, вона років п'ять тому померла і тепер реінкарнувала в змію. - А ви впевнені, що це саме ваша теща? Адже це може бути чиясь інша теща? - Запитав доктор-черевомовець Степана Петровича. - Не моя??? - Перепитав Степан Петрович і зирнув на гадюку, - та звивалася і шипіла. - Нііііі! Моя! Точно моя! - І яка ж мета вашого візиту? - Знову не розкриваючи рота, поцікавився доктор. - Ви мабуть бажаєте, що б ми Вас помирили і Ви стали однією великою дружньою сім'єю? - Ні, доктор, справа в іншому. – рішуче захитав головою міліціонер. - Незадовго до смерті Зінаїди Петрівни, так звали мою тещу, у мене пропав талісман. Я просто переконаний, що то її рук справа. Ви б не могли її зараз загіпнотизувати і наказати повернути мені мій талісман? У мене без нього і риба не клює, і звір не йде. - роз'яснив суть справи Степан Петрович. - Скажіть, а як виглядав ваш талісман? - задав питання доктор ніяк не бажаючи розімкнути вуста. - Ґудзик від шуби Діда Мороза. Великий такий, червоний! Він у мене з дитинства. Мені, коли було п'ять років, на новорічному святі не дісталося подарунка від Діда Морозу, - так я його повалив і вирвав ґудзик і шмат бороди. Шмат бороди у мене вихователька забрала, а ґудзик залишився. Великий такий, червоний! - Пояснив Коливанов. - Так, це один з наймогутніших талісманів! - погодився доктор-черевомовець. - Особливо для рибалок і мисливців. Не можна, щоб він десь без справи лежав. Але ви не турбуйтеся. Я зроблю все, що в моїх силах, щоб повернути Вам ваш талісман. Але для цього я змушений попросити Вас залишити мій кабінет на якийсь час. Бо варто мені розкрити секрет заклинання змій і на нас впаде страшне прокляття. - Добре, добре, я все розумію! - погодився Коливанов і вийшов з кабінету. Як тільки двері закрилися, Шевченко вийшов із-за штори і звернувся до друга, наслідуючи голос Степана Петровича: - Ігор, у тебе є десь ґудзик. Великий. Червоний. Від шуби Діда Мороза. Але Ігор не відповідав; він сидів блідий і не смів поворухнутися. Шевченко почав трясти Ігоря. У відчаї Толик почав корчити перед обличчям Ігоря всякі мармизи. В цей момент двері відчинилися і в кабінет зазирнув полковник. Побачивши незнайомця, що корчив мармизи Білозерському, Коливанов не повірив своїм очам і заплющив їх. Цього було достатньо, щоб Толик встиг сховатися під столом. Коли полковник розплющив очі, то побачив тільки доктора Білозерського. Знову заплющив очі і відкрив, тоді вже набрався сміливості і запитав: - Докторе, а може Вам пістолет дати? Ну якщо Ви схочете її катувати. - Ні, дякую. - почув полковник, від Ігоря, який так і не поворухнув вустами. – Думаю, хвилин через п'ять, я дізнаюсь куди зник ваш талісман. «Така визначна людина не може бути простим черевомовцем - він напевно телепат!» - подумав Степан Петрович, закриваючи за собою двері кабінету. Шевченко не зволікаючи вискочив з під столу і замахав перед Ігорем руками. - Ігор! Потрібен ґудзик - великий, червоний. Ігор, ти чуєш мене? Толик вилаявся, повернувся у свою схованку за шторою і покликав Степана Петровича. - Степане Петровичу, увійдіть. Полковник увійшов до кабінету. - Степане Петровичу, мені відомо, де знаходиться ваш ґудзик... Степан Петрович, почувши ці слова, зашепотів: - Велика, червона. - Ваш талісман може повернутись до вас найближчим часом. Але спершу я хочу вас попередити - як тільки ви отримаєте свій талісман назад, почнеться процес зворотної реінкарнації і ця гадюка знову перетвориться на Зінаїду Петрівну. - Давши полковнику якихось пару секунд на роздуми, черевомовець продовжив. – Степане Петровичу, Ви згодні повернути талісман такою ціною. Полковник напружився. Очевидно, що рішення йому давалося важко. - Ні. Краще я спробую знайти новий талісман. - Нарешті вимовив він. - Спасибі Вам, доктор, що попередили. Потрапив би я до шахрая, той би не попередив. - Так, шахраїв зараз усюди. - погодився черевомовець. Тим часом Степан Петрович накинув сумку на змію і переконавшись, що з сумки їй не вибратися попрямував до виходу. - Я вас проводжу. - вперше розкрив рот доктор і підвівся. Потиснувши на прощання руку, Ігор Білозерський відкрив вхідні двері. Уже на сходах Степан Петрович зустрів Лідію Олексіївну з охороною і Ангелом. Побачивши Ангела, полковник впав на коліна, обійняв ротвейлера за шию і заголосив: - Дядя Жора, нарешті я вас знайшов! Слід сказати, що того дня Степан Петрович виявився самим спокійним клієнтом Ігоря Білозерського. 14.07.01. Квартира Білозерських. 14:00. «Суб'єкт» в м'ятому піджаці, одягненому на рвану майку, весь час озираючись, шепоче Ігорю Белозерському: - Ви будете експертом в суді. Засвідчите стрес у мого Чарлі. Ми вимагатимемо відшкодування моральних збитків за те, що його облаяв сусідський Рекс. Я думаю хапонути мільйона півтора. Вам 15 відсотків. 14.07.01. Квартира Білозерських. 15:00. Підстаркуватий чоловік прямо з порогу почав волати про дорогу: - Мою Мурку викрали чужопланетяни. Вони два тижні ставили над нею досліди. А тепер вона повернулася у неї черево почало рости. А я думаю: може то черево, а може монстр якийсь росте. Докторе, скажіть вона мене вночі не зжере? 14.07.01. Квартира Білозерських. 16:00. - Бе-бе-бе. - Бекає новий клієнт Білозерського. - Ме-е-е-е-е!!! - підхоплює Шевченко. - Бе! Бе-бе! - Відповідає клієнт. Не в силах довго витримати цей філософський диспут про дуалістичну природу капусти, Ігор питає у Толика: - Толик, що він хоче? - А я від звідки знаю? - відповідає Толик і продовжує, - Бе-бе-бе. 14.07.01. Квартира Білозерських. 17:00. Великий білий папуга, розгулюючи по периметру стола, скаржиться на свого господаря: - Доктор, допоможіть мені! Мій Попка такий мовчун. Він зі мною зовсім не розмовляє.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00923299789429 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design