ПОВЕРНІМ ПАМЯТЬ
МИ ЙШЛИ ДО ВОЛОДИМИРОВОГО ХРЕЩЕННЯ ТИСЯЧУ РОКІВ
Людина сягає так далеко, як сягає її пам»ять (Є.С). Тому історичну
пам’ять постійно треба відновлювати і збагачувати досліджуванням,
бо ж нас віками не вчили нашої історії, а історії релігії зокрема, яка
сягає тисячоліть.
Проф.. В. Щербаківський в своїй праці «Українська праісторія»
покликуючись на історію юдейського народу, пояснює
безперервність історичної пам’яті народу.
«Авраам балакав з вавилонським царем Хаммурабі аккадийською
мовою, його правнуки в Єгипті єгипетською, блукаючи в сирійській
пустині з Мойсеєм навчилися синайської мови. А завоювавши
Палестину і перемішавшись там є ханаеями, гетитами, і іншими
народами, знову змінили мову і почасти фізичний вигляд (...) . По
Вавилонському полоні ще раз змінили мову, а почасти і тип (...)...а
врешті всі вважають себе одним народом і знають свою родословну
не тільки від Авраама, а ще від Ноя..»
Я прикликав цей абзац праці Щербаківського бо в нашій історії,
історії нашого народу були також подібні періоди, хоч ми не блукали
по пустинях то однак зазнали чимало змін - були ми Скіфами,
Рутенцями, Роксолянами, Русичами, Русами, Руснаками.... і врешті всі
МИ є одним народом - УКРАЇНЦЯМИ. Різниця між нами і юдеями на
жаль така, що не всі ми знаємо свою родословну. Нам її
виполоскали з пам»яті. Про це треба пам»ятати, коли ведемо мову
про історію християнства нашого народу, адже...
Апостол Павло в листі до Колосян (3.11) згадує наших далеких
прапредків СКИФІВ, як окремий народ. Треба думати, що серед
перших християн він зустрічав і наших пращурів - українців- Скифів
З того далекого часу маємо св.св. мучеників Скифів за віру
Христову : ІННИ, ПІННИ, і РИМИ, учнів св. Апостола Андрея
Первозваного, яких Церква згадує 2-го лютого.
2
На нашій землі в Придніпров»ї проповідував Добру Новину також
апостол Пилип, про що властиво не багато знаємо.
В Криму (на засланні) були римські єпископи (1) Климент і
Мартин І, які «навернули не мало скифів». Череп голови св.
Климентія був у Київі найбільшою святістю аж до більшовицької
революції.
Знаменне! Брат св. Кирила, Мефодій «Під час подорожі до Хозарії
біля 860 року бачив в Херсонесі (Корсуні на Криму) Євангелію і Псалтир
писані »роськими письмені» (2) Хтось і комусь писав ті книги і хтось
їх читав.
Першим Київським князем, який прийняв хрещення був ОСКОЛЬД
(+882). Його хресне ім.»я Миколай, яке він мав взяти від німецького
цісаря. За панування Аскольда в Київі було вже єпископство. Цей
процес християнізації нашого народу був перерваний вбивством кн..
Оскольда язичником Олегом. Але Олег не зміг стримати поширення
Христової віри серед нашого народу, бо серед його дружинників
були воїни-християни.
Як відомо, християнкою була княгиня Ольга (хрещене ім.»я ОЛЕНА),
бабуня Вл кн.. Володимира. Ольга мала дієві стосунки також з
німецькими цісарями, у яких запрошувала єпископів для Київа. За Її
часів у Київі була церква св. Софії (дерев»яна, не збереглась).
Поширюванню християнства на Україні-Русі сприяло також
об»єднання з Київов наших південно-східніх земель, Тмуторакані, де
християнство утвердилось вже в 5-му ст.. і де було окреме
єпископство, хоч сам кн.. Святослав Завойовник, син Ольги, лишався
язичником
Як бачимо християнство йшло до нас від апостольських часів, тому,
треба думати, у нас не було значних язичницьких бунтів, як хоч би в
Польщі після 966 року чи в Московщині, де ще в 12-му ст.. вбивали
єпископів-місіонерів посланих із Київа.
Ось така була тисячолітня дорога нашого народу до Володимирового
Хрещення України-Руси 988 року, коли «все старе минуло» і
християнство утвердилось як державна релігія.
3
На жаль, цей період історії християнства нашого народу чекає ще
свого історика-дослідника.
Свої думки виклав Степан Семенюк
--------------------------------------------------------------------------------------
1. у ті часи ще не вживалось слово «ПАПА»
Подається за «Панонське життя Константина філософа». яке зберігається в
Москві.
