Місяченьку мій, дотягни до весни, Кому ж буду я розповідати свої сни?..
Я сиділа на кухні мов непритомна. Наді мною стояв, як виявилось, вже мій чоловік і батько. Ніхто з них не міг втамувати мого болю. Тепер я стала по-справжньому одинока.
За вікном стояли жінки в чорному одязі. Падав сніг. Я сиділа на кухні і розуміла, чого я боялась більш за все на світі. Батько вперше був такий мовчазний, а чоловік – безпорадний. Які ж вони мені чужі...
Ще дитиною я боялась мерців. Якось на похороні в мого діда треба було підходити по черзі і цілувати його холодне чоло. Мама сказала, що я можу не робити цього, якщо не хочу, достатньо буде поцілувати хрест, що лежить у нього на грудях. Вона пояснила, що в народі вірять, наче той, хто поцілує небіжчика – обов’язково зустрінеться з ним на тім світі. Оскільки я запам'ятала діда завжди хворим у ліжку, і майже не спілкувалась з ним за його життя, то я вирішила просто взяти хрест. Переді мною йшли тітка, бабуся і мама. Всі поцілували дідуся, і лише я потягнулась рукою до хреста. Мені здалось, що всі очі дивляться на мене, засуджуючи мене. Кілька днів потому мені наснилась дідова могила, на яку я приношу червоні квіти, нахиляючись, хочу поцілувати надмогильний хрест, загладжуючи свою провину.Щось тягне мене за руки…
Я закрила очі. Сиділа на кухні. Кладовище. Глибока яма, чорна волога земля. Чорна труна. Нікого. Я підійшла до труни і припала до неї вустами, мені не було бридко, як тоді, на похороні діда. Тепер я б розцілувала її всю, оросила б її святе обличчя слізьми, ступила б за нею в могилу, лиш би оживити її. Вона моє все! Вона моя плоть і кров! Все моє – Вона. Я її плоть і кров! Вона це Я, а Я – це Вона! Мене не стало…
У цьому світі всі мені чужі. Я відкриваю очі, закриваю… Ні, я не хочу повертатись!..
Я бачу на небі казковий жовтий місяць. Він схожий на дитячу колиску.
Місяченьку мій, дотягни до весни,
Кому ж буду я розповідати свої сни?..
За вікном падав сніг. Я опинилась на кухні. В сусідній кімнаті сидів батько, читав газету. Я ринула до сходів. Піднялась у спальню. На ліжку спала вона. Я тихо лягла біля неї, огорнула її руками, і по моїх щоках покотились гарячі сльози. «Дякую тобі Боже, це був просто сон. Одужуй мамо».
*** *** ***
- Ей, прокинься, прокинься, кохана! Що таке, чого ти плачеш? Ти вся мокра. Я так злякався! Чому ти плачеш? Прокинься!..
- Х..х.. Мені наснився страшний сон,...зателефонувати мамі.
- Ой, знову?.. Зараз зателефонуєш, трошки заспокойся… Іди до мене, я тебе обійму.
