Над безкрайнім небосхилом
Пролітали журавлі
Оминули ті чимало
Під собою вже землі.
Горе,радість і тривогу
відчай бачили вони
Але свою лише долю Твердо крилами несли.
І круглястими очима
Впевнено зоріли вдаль
Хоч і смуток огортав їх нагнітаючи печаль...
Обертаючись у пісню
Тим курликанням глухим
Та печаль ще обіцяла що повернуться вони.!!!
Так!Повернуться в суцвітті
Ради сонця і життя
Тут знайдуть свої гніздечка
В них засядуть в світлі дня!!!
Ну а покищо летіли
Прорізаючи блакить
За якою даль їх кличе
Коли час усіх тіснить...
Кожен зних живе в надії повернутися назад,
Може й так в житті людини
та,котра пішла на спад?!
