Я беззахисна перед тобою, Україно, від своєї любові до тебе ж. Але якщо я камінь твоєї гордості то чому об моє обличчя спотикнулись кулаки жорстокості?
Надто образно аби охарактеризувати біль жінки, свідомість патріота, серце людини.Правда? А правда вона ж у кожного своя і тільки Істина єдина. Не можна зазіхати на права і свободи людини... - так лукаво і праведно каже Конституція України. Та чогось на будь яке заперечення особа виштовхує зворотнє протиставлення. То в чому причина? Може у тому, що особи не вміщують у собі Людину?
Звірське побиття.
Виявляється, що протягом тисячоліть людина так і не зуміла приборкати в собі звіра.І томиться звір у тілі, як у темниці застеляючи собою світло душі.Таким чином володіючи над особою, котра насправді вже втомилась гратись у темні ігри. А там - у глибині душі маленький просвіт котрий прорізається променями наче зірниця, ріжучи чорну небесну гладь. А могло б бути зовсім інакше...
Інакше.
Коли вже настане те інакше? - питають себе люди ось уже більше місяця стоячи на площі Незалежності. Боже мій, яка іронія тільки у чому, від чого і де ми - український народ, незалежні зараз, тут, у цьому часі? Таки незалежні у моральній свідомості, незалежні в надії, незалежні в наївній вірі жити достойно. Жага блага, як духовна їжа, котра тримає нас разом у купочці.
Сядем укупі ми тут під ялиною -
І над панами я пан...
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелить туманом Майдан;
Той Майдан котрий вже давно вийшов за межі української столиці створивши маленькі копії себе: копія честі, копія совісті, копія гідності, копія надії, копія патріотизму, копія снаги... копія солідарності. Але чому замість солідарності добробуту ми й досі солідарні у відставці чинної влади, у покаранні за побитих людей, у співчутті один до одного у жалю до такої жаданої своди вибору та народовладдя?... Невже нас і досі не чують?
І так лукаво звучить осуд провладних мужів - напад на журналістку Тетяну Чорновіл, напад на активістів Євромайдану, побиття студентів, розправа з людьми на Банковій...Ні, жаль не є солідарністю, тільки розуміння. Коли ж прийде розуміння діючої Істини. А істина вона у Бога. Та чи кожна частина єдиного народу усвідомила в собі саме той абсолют, котрий можна назвати Творцем? Аби врешті решт стати солідарними у творінні величної, могутньої чистотою та любов'ю особистості. Аби врешті решт стати солідарними у творінні великої, сильної народним духом свободи та честі держави. Аби врешті стати солідарним у творенні єдиної дружини - княжого війська на українській землі де князем є Князь світу цього - Христос.
Сьогодні мені хочеться зробити стопкадр не за для історії майбутнім поколінням, а за для того аби тим котрі ще зневірені показати очі віруючих, аби тим котрі ще у душевній злобі подарувати духовне добро добрих, аби тим котрі ще в ненависті відкрити тайну любові. Але час такий непокірний. І саме зараз він уміщує в собі не звичайну прямолінійність, а об'єм подій, тих подій котрі сколихнули світ. Світ у людині, світ в Україні, світ поза межами нашого кордону, і певно, поза межами Землі... Котра, до речі, повернулась до літа плекаючи довші дні зимового сонця, що райдужно всміхається згори і каже нам - все буде добре. Адже після Ночі завжди настає День.
Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;
Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх...
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання - за гріх?
Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
На волелюбний Майдан.
Солідарність - це те смирення котре сіє в душі спокій та рівновагу, особливо якщо ти висловлюєш розуміння Людині яка живе у тобі....
