Клац-клац. Пауза. Клац-клац-клац. Пауза.
Десь далеко і близько шумить океан, ліниво викочуючи хвилі на берег.
Пищить факс і хтось десь натискає невидимі кнопки: клік-клак, клік-клік-клак.
- Ти де?
- Над тобою.
Комп’ютерна система потихеньку вмирає. Ще укладаються останні договори про спільну діяльність, сплачується по рахункам, підтримується уже нікому не потрібний бізнес. Електронна пошта продовжує надсилати листи і розмножувати віруси.
- Де всі?
- Мертві.
Немає руху. Повністю зупинилося життя. Міста стихли. На вулицях і в будинках повно мертвих людей. Деякі будинки горять. Деякі вже згоріли. Немає нікого живого. Лишилися тільки записи. Планета перетворилась на смітник нікому не потрібних речей.
- Що сталося?
- Тиск.
Стрибок. Швидка зміна атмосферного тиску з дуже низького рівня до занадто високого і навпаки. Різке порушення кровообігу мозку, втрата свідомості, параліч, миттєва смерть. Масовий інсульт. Усепланетний апоплексичний удар.
- За що нам таке?
- Можливо, нас просто пожалкували.
Люди запалили вогонь й почали самі собі підкладати дрова, щоби приємніше було підсмажуватися у величезному казані, на який поступово перетворювалася планета, поступово вмираючи від повеней, ураганів, хвороб і т. і.
- Нас іще хтось чує?
- Ми одні.
Він не дав нам підсмажитися.
Земля стала знову пустою і порожньою.
Усе людство стало минулим.
Дракон, перестав співати, сидячи на мертвому дереві.
- пЕрн45г8ец9блі?
- Що сталося?
"Зв'язок розірвано." Навіть вони змінилися. Десь на рівні мікросхем, напівпровідників та p-n переходів. Одразу по Стрибку їх було повно:
- Будь ласка зателефонуйте
- Я вдома. Будь ласка зателефонуйте.
- Я на роботі…
- Я на зустрічі…
Усі одразу кинулися по допомогу до мене. Шаблони повідомлень і жодної живої душі. Зустріч скасовано назавжди.
Зараз уже нікого не залишилося. Можливо порозряджалися.
Автоматично телефоную на останній набраний номер.
"Ваш абонент зараз знаходиться поза межею досяжності."
Все. Немає, мабуть, більше нікого. Тепер маю вічно крутитися на орбіті, спостерігаючи згори сього величезного цвинтаря. Роблю спробу ще раз знайти співрозмовника.
Надсилаю у простір у широкому діапазоні частот:
- Чи є де-небудь хто живий?
І за мить отримую відповідь:
- Над тобою…
...вже стою біля дверей і стукаю;
якщо хто почує голос мій і відчинить двері,
то увійду до нього і буду вечеряти з ним, а він зі мною...
