Сьогодні буде кльовий день. Так, я знаю сьогодні буде 100-відсотково кльовий день! Так сказали не зірки (всякі там естрадні, гороскопічні і теде). Так сказали не синоптики (яких давно пора повісити, щоб хоч напрямок вітру вказували вірно). Так сказали не диктори новин після чергового повідомлення про епідемію пташиного сифілісу чи страйк охоронців тераріуму у Кельні. Так вирішив я! Чому? А чому б ні! Сьогодні буде кльовий день! Сонячні зайчики весело стрибали по стінах, бурульки танули і плакали, відчуваючи, що їм вже недовго залишилось грізно шкіритись під дахами будинків, птахи волали як скажені. «Сьогодні буде кльовий день!» - сказав я з посмішкою чорному коту, що встиг перебігти мені дорогу у той час, поки я проходив під залишеною кимсь драбиною. Злі погляди перехожих летять в мене наче отруєні стріли, але розбиваються, ледь торкаючись моєї посмішки. Сьогодні буде кльовий день, і його не зіпсують ваші п’яні матюки, невдоволене цвіркання і чмокання язиком у транспорті, нарікання на життя і політику президента; пісні про «зону» і «пацанів», дебільні посмішки всякої наволочі з обкладинок глянцу і реклама чергового «шедевру» російської кіно-серіало-індустрії.
Сьогодні буде кльовий день!
Ти береш мене за руку. Тепло весни на кінчиках твоїх пальців. Запах весни у твоєму волоссі. Посмішка весни у кутиках твоїх очей. Ну і що, що зараз січень? Ми сміємось і цілуємось поки тролейбус, набитий розлюченими тілами стоїть в пробці. Сьогодні буде кльовий день! Як і всі інші, коли ми разом. А скільки ми вже разом? «Вічність» - кажеш ти. «167 людських життів» - виправляю я. «168, дурнику!» - посміхаєшся і виправляєш ти: «Невже забув?» «Ні, звичайно! 168-ма ж зараз!» «Викрутився» - ти посміхаєшся тільки кутиками оченят, як ти вмієш. І як ти так швидко вмієш навчитися так робити? Кожен раз у новому тілі. Кожен раз у нових очах: карих, блакитних, сірих, зелених – вони всі чужі, а посмішка і тепло – твої. «І ми ще вічність будемо разом?» - запитую я. «Так, ще 168 тисяч вічностей», - відповідаєш ти. «Як і всі вони». «Так, роботи ще непочатий край». «Ну що, цих ми вже налаштували?» Сьогодні буде кльовий день! – відбивається в їхніх очах. «Так, цих ми налаштували». Ми непомітно вислизаємо з їхніх тіл, залишаючи наодинці із щастям. «Слухай, Амуре», - хитро посміхаєшся ти: «Ми ж все робимо разом. А чого це люди говорять тільки про тебе? І що це за стріли, що мають у тебе бути? Ха-ха!» «Музочко, ну процес нашого ребрендінгу вже почався. Все руки не доходять». «Ладно, це не важливо». Ми летимо далі. Сьогодні буде кльовий день! Завтра це усвідомить ще більше людей. А ребрендінг потім.
