Зоряне небо над головою дарувало спокій, гармонію і будило прагнення до вершин, недосяжних, але таких заманливих.
Маленькі яскраві вогники спалахували в ритмі чарівних видінь, мов танцювали серед темряви.
Вони осяювали ніч і давали надію на новий день,що принесе звершення і світло.
Їх мимохіть шукав погляд у хвилини тривоги і смутку.
Саме вони робили ночі загадковими і принадними.
Зорі нагадували про справедливість і змушували до пошуку людськості.
То був прихисток поетів і романтиків, що шукали натхнення, вдивлялися в холодне далеке сяйво як у відблиск загубленого Раю.
Сьогодні на небі хмари. Темрява поглинула все навколо, проковтнула зорі.
Ніч стала прихистком страху і злочинів. Мрії заснули.
Чи довгою буде ніч?
Що принесе очікуваний світанок?
Чи скоро на небо повернуться зорі, що звіщують кінець мороку і початок нової історії?
