За вікном старого пошарпаного готельного номера вирує вулиця. На сірому полотні асфальту різнокольоровими плямами миготить потік машин.
Звична картина.
От тільки небо відрізане віконною рамою із стандартного білого металопластику.
Не помітно.
Видно лише як вітер ганяє паперові шкірки пакетів, які колись наповнювали продукти. А можливо, чиїсь дитячі мрії.
Не відомо.
Рух, час там, за вікном.
Всередині позачасся. Вакуум.
Вирватися?
Видирає всюдисущий мобільний.
Що? Катастрофа?
Спізнився.
