Вона відімкнула свій навігатор.
Їй здавалося, що так легше заблукати і не отримувати сигналів від людей.
Хотілося б відімкнутися і самій, але це було складніше і потребувало таки більше зусиль. Та й часу.
Зусиль витрачати не хотілося. Батарейки розряджені.
Чому ж тоді знайоме, дивно-млосне відчуття очікування заволоділо кожною клітинкою тіла?
Чого чекати?
Ніхто не подзвонить і не покличе.
Можливо здалася зарано?
А раптом Він думає про неї?
Та Він мовчав.
Натомість світ вривався гомоном чужих розмов, мелодіями мобільних і шумом машин.
Все чуже.
Навігатор вимкнено.
