Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 37289, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.149.214.223')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Після заходу сонця

© Попович Роман, 27-11-2013
Після заходу сонця.
Після заходу сонця моє місто перетворюється на чорну пляму, заповнену джунглями із бетонних коробок. Після заходу сонця бетонні джунглі живуть за своїми законами. В ночі тут люди різко поділяються на сильних і слабких. Зрівняти їх може тільки рішучість і наглість, поєднана з битою, кастетом чи звичайним шматком арматури.
З самого раннього дитинства батьки учать нас бути слухняними, дисциплінованими і спокійними. В школі розказують про те,що варто старанно вчитися і усе в твоєму житті буде добре. В книжках розповідається про добрих, щирих і чесних людей, які у винагороду за свою доброчесність отримують щастя. Але рано чи пізно ти розумієш усе засвоєне має мало спільного із реальним життям.
Сьогодні її стиль червоний. Червоне кашемірове пальто, червоні чобітки, які обтягують ноги до колін, червоний шарф на шиї. Її зелені очі приємно контрастують із червоним. Вона нахиляється наді мною і її золотисті кучері разом із величезними червоними бусами спадають на моє обличчя. Над ним чути здавлені схлипування, а в зелених очах читається розчарування. А я намагаюся проковтнути кров у роті, щоб сказати чергову банальну фразу: «Усе нормально».
Товсті окуляри із огидною пластиковою оправою і знання філософії Ніцше не врятують тебе від хуліганів з сусіднього під’їзду. Можна радіти з своєї освіченості і потай зневажати тих же самих хуліганів. Так, напевно Енштеїн дев’яносто дев’ять цілих дев’ять десятих відсотка усіх людей вважав клінічними дибілами. Тепер зрозуміло чому він винайшов атомну бомбу.
Їх було двоє. Один низький, миршавий із поганою дикцією, інший здоровий, з бритою головою і образою на цілий світ в очах. Їхні спортивні костюми і своєрідна манера висловлюватися не залишали сумнівів у їхніх намірах. А далі настала дилема для справжніх ідіотів. З однієї сторони – не відповісти на образу, коли ти гуляєш з дівчиною, та ще й тоді, коли ображають її, означає залишитися цілим, але майже напевно втратити рештки самоповаги в своїх і її очах. Навіть коли вона каже, що усе добре і просить тебе не зв’язуватися з ними. З іншої сторони, відповісти на образу рівносильно неминучому рукоприкладству, яке закінчиться точно не у твою користь. Але ти знаєш, що є речі жахливіші за розбитий ніс чи розбиту голову. Жінки не люблять розумників. Їм подобаються воїни. Безрозсудні і вперті. Навіть якщо вона просить тебе не з’ясовувати стосунки з сильними і агресивними дурнями…
Сьогодні мій стиль червоний. Червоний розквашений ніс. Червона розбита скроня. І біла сорочка щедро забарвлена в червоне кров’ю. Ми з нею ідеальна пара. Поєднання червоного з червоним. Вона нахиляється наді мною і каже, що усе буде в добре. Її права рука тягнеться до червоної лакованої сумочки і дістає телефон. Її ліва рука стискає мою руку. Золоті кучері спадають на червоний плащ, зелені очі дивляться з ніжністю, телефон на мить відхиляється від рота і червоні губи шепочуть без слів, що усе буде добре. Я піднімаю голову, спльовую кров, а в голові твориться щось незрозуміле. Так напевно почувалися Зікфрід, Тристан, Ланселот і інші вигадані герої, які творили різну дурість в ім’я кохання.
Після заходу сонця моє місто перетворюється на чорну пляму, заповнену спортивними хлопцями в спортивних костюмах і жагою до легкої наживи. Завдяки ним сьогодні мій стиль – запухле око, розбитий ніс і біль в грудині. Але вона усе одно нахиляється наді мною, гладить мене по голові і задає риторичне питання «Навіщо?» Її очі кольору бірюзи. Її золотисті кучері спадають на плечі хвилями і нагадують море на заході сонця. Десь в далині відлунюються звуки сирен. В такі моменти розумієш – усе, що ти засвоїв з дитинства, усі прочитані книжки і переглянуті голлівудські бойовики мають мало спільного з реальністю.
Їх двоє. Один низький, миршавий із поганою дикцією, інший здоровий, з бритою головою і образою на цілий світ в очах. Вони добряче п’яні. Стоять трохи віддаль, тикають пальцями у мою сторону і сміються. Пора вставати. Час для другого раунду. По-іншому не можна. Бо після заходу сонця в моєму місті люди різко поділяються на сильних і слабких. Зрівняти їх може тільки рішучість, наглість і сила кулаків. Час другого раунду. Бо жінкам подобаються сильні, вперті і безрозсудні чоловіки. Бо є речі страшніші за розбитий ніс чи вибиті зуби. Наприклад, коли зелені очі кольору бірюзи бачать твоє безсилля…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Правда життя

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Наталка Ліщинська, 20-06-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анна Edelweiss, 20-06-2014

відгук

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Жанетт, 09-01-2014

Чому така безвихідь

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 27-11-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.045171022415161 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати