Помалу відчуття реального верталося і він збагнув, що лежить у ванній кімнаті серед розкиданих туалетних предметів гігієни. Поглянув на дзеркало, воно було розбитим.
- Олафе? Що трапилося? Тут щось сталося?
- Мені... Я... Там ... – простягнув руку щоб вказати на дзеркало, як раптом відчув у глибині свого серця, що цього робити не треба.
- Що? Ви когось побачили?
- Так. Побачив... себе... побачив і...
- Що?
- Злякався і... втратив свідомість. Я згадав у собі Северина... Тому... Я ж ніколи себе таким не бачив... Олафом...
Він тримався за потилицю. Дівчата ходили довкола нього і всією територією номера з якимись приладами у руках і світло на цих приладах мерехтіло то частіше то повільніше.
- Ялло, - звернулася до дівчини одна з тих, що метушилася з мерехтливим приладом біля його тіла, - тут наче не все чисто. Поле не є стабільним, однак, чітких ознак тонкого підселення не виявлено.
- Добре. Перенесіть його у кімнату.
Його підвели під руки, запровадили до вітальні, посадовили на дивана.
- Залишіть нас удвох. – наказовим голосом промовила Ялла. Дівчата вийшли і вони залишилися з Яллою удвох. Вона оглядала його голову і щось притуляла до місця, в якому поволі вщухав біль.
- Олафе, ви справді щось бачили незвичайне, тому злякалися?
- Незвичайне, що я бачу - це ви, Ялло. Дякую, мені вже не боляче. Як бачите, а ви це бачите добре, я в захоплені від вас.
- Перестаньте, грати, тут вам не театр. – жорстко відповіла дівчина.
- Перепрошую, можу видатися занадто надоїдливим, але що поробиш така вже моя природа, - не можу встояти від красивої жіночої особи, – він обняв Яллу і поцілував у самі уста. Не встиг прислухатися до самого поцілунку, як його було скинуто з дивану і притиснуто сильною рукою до підлоги.
- Це зайве! Я вже попереджала вас, Олафе!
- Але ж ви не чоловік, а жінка. Тому все це природно. Рівень мого тестостерону вам відомий, то в чому річ, крихітко?
- Я вам не крихітка!
- Ялло, ти розбиваєш мені серце!
- Фальшиво! Дуже фальшиво! Олафе!
Його це зачепило за живе, бо неабияким артистом був. Ролі коханців йому завжди вдавалися, як на сцені так і в житті, жодна його коханка не встигала і оком кліпнути як він вже знав що там у неї за рубці на язичку. Однак він зробив відступ. Розслабився і вдав що здався на волю переможцю. Отож лежав і нічого не робив.
- Я вас запитую, Олафе, що тут відбувалося.
- Я хочу тебе дівча, ти ж повинна зрозуміти, що моя нова біологія не є мертвою лялькою.
- Лялькою? Ви сказали...
- А що тут такого, звичайно, ви ж чуєте як б’ється моє серце? А я чую ваше. Прошу вас, Ялло, відійдіть від мене бо я за себе не ручуся.
- Що ти тут робив? Відповідай! - вона сильно стиснула йому горло рукою і він збагнув, що сила в неї - нелюдська.
- Це що у вас тут, такі сексуальні забави, на грані життя і смерті?
- Смерті немає! - крикнула вона йому в обличчя, аж відчув крапельки її слини на своїй шкірі.
- Поцілуй мене дурепо! – прохрипів він, - тоді все розповім.
- Ти мені й так все розповісиш! – Ялла натиснула на клавішу що в неї на рукаві і його наче вирубило електричним струмом. Відчуття було подібним до того, коли в нього вистрілила Марія. Все задубіло і лиш свідомість стала легкою. Він відчув, що його до чогось примушують. Направляють до відтворення подій, що мали місце тут у ванній кімнаті і водночас він знав, що цього не можна допустити. Він противився якусь мить і раптом стало зрозуміло, що саме він має вчинити. Почав уявляти еротичні картинки і різні деталі сексуальних сцен, що будучи ще Северином він у них колись був активним учасником. Це було надзвичайно легко робити, просто оглядав мов якийсь уявний порнофільм окрім того, відчував усе так як би це відбувалося з ним насправді. Зрештою, він навіть розрядився своїм першим у цьому тілі виверженням яріні. І впав у солодку прострацію.
За якийсь час почув, що коло нього щось діється.
- Покладіть його до ліжка у спальні. – це був голос Ялли. – програма одиниця дріб одиниця.
Олаф з усіх сил зосереджувався на утриманні чистоти внутрішнього простору, поволі вдавалося затамувати хаос своїх думок. Щось вперто наверталося до думки про неприродність жіночого тіла Ялли. Та все ж це була прикордонна тема і він це добре усвідомлював. Тому пробував вичищати все, що роїлося у голові і вперто пробувати утримувати пустоту. За якусь десяту хвилину він відчув що це вже не так і важко тримати чистий простір у голові. Відчував, що він присутній, але базар, що зазвичай гуде у голові, припинився. Тихо і чисто. Блаженство. Ззовні було чути як переговорюються дівчата, пробують щось підєднати і щось вмикають і відмикають. Чутно роздратований голос Ялли, що наказує якимись числами кодами, і рапортує про все, що робить, комусь хто тут не присутній.
- Ми залишаємо Олафа під спостереженням тринадцятки. Дозвольте йти? Так. Дякую. Слухаюся ваша честь.
Стало тихо. Йому нічого не хотілося. Перебуваючи в тиші, у середині свого простору, він побачив який безмежний цей його внутрішній простір. Помалу стало проявлятися у темряві пустки щось контурно силуетне. Він побачив кімнату, в ній ліжко, а на ліжку лежить тіло чоловіка. Сам він, свідомістю знаходився десь під стелею і бачив все чимдалі тим чіткіше і детальніше. Так все вирізнилося і наповнилося світлом й кольором, що стало реальністю. Він раптом збагнув що це його перший вихід у астрал. Навіть вдалося просуватися понад тим усім, що було там внизу. Тіло, що лежить, це – його тіло. Якісь вогники довкола у повітрі сигналізують рівний ритм. Він бачить що від пуповини його фізичного тіла, в’ється тоненький джгутик світла до пуповини його астрального тіла. Цей джгутик не тримає його у астральному тілі, він може відлетіти далі аж у іншу кімнату і ще далі. У ванну двері були відчинені. Чогось тягло його саме туди, подивитися що там. У ванній була дівчина з приладом, що сигналізував ритмічними спалахами, і чим ближче він підлітав до неї тим частіше блимали вогники. Дівчина крутилася довкола себе і вимахувала цим приладом мов ловила сачком метелика. Самого Олафа, вона не бачила, але завдячуючи приладу відчувала його присутність.
Олаф загорівся азартом побавитися з цією дівчинкою, то ж літав довкола й навіть під нею прошмигнув раз чи два. Дівча нервувало. Різко відскакувало і морщило носика. Ні, вона не лякалася, скоріше, як добрий гравець у теніс, відбивала неочікувано гострі і неможливі м’ячі. Сильний гравець, ця мала виявляється – розумів він. Ось, вдалося йому опинитися просто перед її обличчям. Лялечка була ще та. Блакитноока, він вже бачив її раніше. Тепер роздивлявся у всіх деталях. Прилад у руках її тримав рівний ритм мерехтіння. Дівчина завмерла. Ось так гарно тепер можна все розглянути. “Красива, зараза” – промайнула думка. Спробував торкнутися пальцем її обличчя, - нічого не відчув, як крізь повітря. Тільки ледь – ледь далекий відгомін якогось поля при доторку. Спробував зібрати докупи ці відчуття. Торкнувся ще раз, дівча тільки широко розкрило очі і завмерло. Вичікує. От, мисливець так мисливець. “Має чуйку баба” - помислилося. Він відлетів і завмер. Дівка стояла, як тер’єр у стійці, ані вухом не ворухне. Прилад змінив частоту блимання. Чутливі пристрої у них. Вирішив підкрастися з тилу. Зовсім приспустився до підлоги і наблизився до неї майже впритул. А що як пройти через неї? Ця думка не була власне і думкою просто вирішив і рушив. Наближаючись, відчув що від неї пашить теплом. Ось, він вже притиснувся і входить в її тіло, як у голограму. Навмисно приймає її позу, копіюючи і відчуваючи, що всередині з’являється відчуття якогось зовсім стороннього процесу мислення. Чує її думки, власне суть думок її як свої власні; “Вона не боїться, вона у зв’язку з Яллою і ще з кимсь... Ага, - це Мерилін. За Мерилін є ще хтось, це не жінка... а чоловік. Від цього чоловіка відчувається зв’язок з величезною кількістю інших чоловіків і жінок. Не можна зрозуміти що в них відбувається. Вони наче мають різний запах і ним різняться”. Однак ця дівчинка, що він у ній, раптом почала нервувати, щось з нею відбувалося. Вона почала важко дихати і він почув як вона шукає вихід із становища. Перебирає різні варіанти вирішення навіть готова піти геть, але щось її утримує тут. Той чоловік – лялькар, її утримує. “Ну й ну... Ось яка тут у вас зав’язка”! Олаф тримаючись у середині, пробує згустити свою свідомість, щоб краще почути, що мислить ця лялька. Якісь цифри. Картинка проскочила, дуже коротко майнула і зникла. Там була якась подія, як кадр з кінофільму. Ось ще раз тепер він помітив що це як відео файл з фіксованими подіями. Не може чіткіше розгледіти і не втримує цей файл він у своїй свідомості. Дівчина раптом відскочила у бік і встромивши у нього прилад щось у ньому увімкнула. Його сильно вдарило пекучим світлом і він прокинувся на ліжку у спальній увесь мокрий від поту. І голосно закричав. Дівчина вбігла до спальні і накинулась на Олфа.
- Що сучий сине? Ти що, думаєш, що хитріший за мене? Ти, кретине! Я тобі серце вирву!
Мабуть Олаф і справді став кмітливішим, бо знову розслабився повністю, а вона шарпала і гамселила його м’яке тіло своїми не на жарт міцними руцями куди попало.
- Ти мене не обдуриш! Не таких я виловлювала!
Дівчина ще більше розходилася і кожен її ляпас і штурханець відгукувався все більшим і нестерпнішим болем. він тримався, як комуніст у катівні есесівців. Гарною була б ти катівницею, - помислив він не втримавшись.
- Сам ти кат проклятий, сам ти кат! – вигукнуло роззвіріле дівчисько.
Раптом у нього з’явилося видіння як її щось вирубило мов від’єднало від джерела живлення. Він зробив зусилля волі і підсилив цю подію емоційно.
- А-а-а-! - Вона закричала як би її хто вдарив ножем, і впала на підлогу.
Якийсь час тіло її билося в конвульсіях і поволі розляглося абсолютно розслаблене. Йому стало легше. Перевів подих, звівся на ліктях і ще раз поглянув на тіло на підлозі. Двері відчинилися і увійшла Ялла.
- Ну що ж Олафе, бачу ви маєте особливий дар у спілкуванні з жінками.
Промовила, наче примиряючись вона, якось особливо акцентуючи на слові “жінками.”
- Досить грати у піжмурки. Може все-таки поговоримо як люди?
- Я звик розмовляти з жінками особливо. Але ви для мене є за дуже гарною, Ялло.
- Перестань клеїти дурня! Хочеш мене трахнути? Ну? – вона натиснула зеленого ґудзика на поясі і опинилася абсолютно голою.
- Давай, іди до мамці я тобі дозволю посолодити твою ненаситність. Ходи милий, я прийшла саме для цього. Ти ж так хочеш мого солодкого тіла.
- Пробач, не хочеться.
- Чому?
- Ти мабуть не знаєш того, що кобель не скоче, якщо сам цього не захоче.
- Я не є сучкою, не перекручуй прислів’я.
- А хто ти, Ялло? Я чую до тебе якусь непоясниму рідність, а ти така холодна до мене, наче лялька.
- Перестань! Виродок!
- Ви що, дівчата всі тут такі мацнуті на голову?
- Що ти маєш на увазі?
- Чого ти так нервуєш? Дівча? Ти така красива і сильна. Мало мене не скалічила, ну, що тобі є? Чого ти так завелась? Не любиш коли тебе називають лялькою?
- Зараза, ти знущаєшся!
- Та ні це я так розпалююся, щоб тобі вставити гарячого пістона. Адже ти цього хочеш, ти ж казала щойно, що саме для цього і прийшла до мене. Ну давай покажи свою вологість татусеві!
Ялла накинулась на нього і це було не просто сексуальною битвою, це скоріше було ґвалтуванням. Його чи не вперше ґвалтувала жінка - лялька. Саме ґвалтувала, тому що була непомірно сильніша фізично і на горе була неабиякою бажаною його біохімії. Енергетика вибухнула, протуберанцем виривались поцілунки, кусаючи до крові уста, всередині неї щось відбувалося незбагненно дике, тіло її тряслося як у пропасниці, очі закочувалися, то знову спалахували жадобою і ненавистю. Вологості у неї було досхочу, наче вимазані прозорою фарбою, коліна і живіт його блистіли. Олафу здалося-подумалося, що це відбувається з нею чи не вперше. Що вона вийшла з під самоконтролю. Коли він увійшов у неї, все тіло її раптом застигло у неймовірному напруженні, наче задубіло, потім враз забилося у конвульсіях і вона просто впала з ліжка на ту, другу, що нерухомо лежала на підлозі. Затамувавши подих Олаф вдивлявся, як дрижаки проскакують тілом Ялли і завважив, що тіло тої другої теж здригнулося раз чи два. Похопився і вискочив у кімнату Двері закрив, але тут не було жодного замка. За дверима почувся шум і невиразне бурмотіння з вигуками. Двері тримав як міг. Перший удар, а за ним відразу другий, засвідчили що оборону йому не втримати. Тоді він відскочив і розлігся на дивані. З наступним сильним ударом двері розчахнулися і дві ляльки з усього розмаху – розгону, вивалилися у вітальню й розтягнулися у незграбних позах по підлозі. Олаф розреготався.
- Супер! Тепер ми квити, дівчатка!
Ляльки зірвалися на ноги і були вже готові накинутись на нього, як раптом, різко змінили свою поведінку. Їхні тіла одяглися у звичні для землян, елегантні жіночі строї ділового стилю і вони розсівшись на фотелях й елегантно склавши ноги докупи під кутом убік, з випрямленими спинами і усміхненими обличчями дивилися на нього мовчки, як дві телеведучі з програми “ Життя жінки.” Він відчував, що це не є їхньою поведінкою, що ними зараз керують ті вищі керівники лялькарні. Тому взявся підігравати відповідно до того, як розвивається сцена, що вони її вдавали.
- Класно, дівчата! Так мені більш до вподоби. Ви просто надзвичайно красиві. Я бачу, що якщо і є десь рай, то він саме тут серед вас, мої кохані рибки.
- Ти вже заспокоївся і не ображаєшся? – мило промовила Ялла.
- Я завжди швидко заспокоююсь, кохана моя, хіба можна тримати образу на жінку? На двох жінок... як до речі ім’я нашої блакитноокої любки?
- Еол.
- Супер! Люблю короткі імена і що головне, оригінальні. – відчув як
- затерпали йому уста коли це промовив, знав, що це його так ловлять, перевіряють. – Дівчата, ви звісно розумієте, що така вже у мене природа, чорт забирай, не можу не звертати увагу на жіночу красу.
- Ми це помітили Олафе – промовила Еол і в її інтонації він відчув щось далеко знайоме Марійчине. Це було геть у всьому і в голосі і в погляді. Щораз то сильніше відгукувалося ехо, що його він не хотів чути.
- Ти чогось збентежився Олафе – прошепотіла Ялла. Що з тобою?
- Думаю, що я буду з вами обома робити?
- Ні, ти не про це думав! Ти щось пригадав собі так? – Еол нахилилася до нього і в очах її зблиснув промінчик ніжності такий схожий на любовний, що у серці його щось кольнуло.
- Я дуже зіпсований чоловік, Еол. Мої попередні жінки і особливо остання, та що застрелила Северина Джуру, вивернули моє серце навиворіт. Тому я не вірю більше у кохання, чи як там на Землі кажуть, “в любофф”. Є тільки пристрасть та оргазм задоволення. Особливо з такою... Гарнюньою як ти.
- Ти добре тримаєшся Олафе, але у твоїх словах не має правди. – коментувала Ялла.
- Правди взагалі немає, мила моя. Це те, що ми собі придумуємо увесь час, бо так легше керувати власним життям і не тільки власним. Правда?
- Ні не правда. - відповіла чомусь Еол.
- А, значить що у кожного з нас правда є своя. Правда?
- Перестань. Олафе! Ти переоцінюєш себе. – Жорстко відповіла Ялла.
- Та ні, скоріше я недооцінюю вас, мої любі.
- Ти сильний. Олафе і давай говорити відверто. Твій попередній досвід у житті Северина Джури тільки підтверджує нашу впевненість у тобі, як у правильному виборі для нашої спільної наступної експедиції на планету Земля.
- Це нарешті цікавить мене щораз то більше.
- Ти тепер вже маєш розуміння безсмертності твоєї природи, Олафе, тому твоя експедиційна робота матиме характер конспіративного впровадження у процеси соціального характеру.
- Часом, чи не президентом, ви мене збираєтесь зробити?
- Так, щось в цьому напрямку твоє мислення чує вірно.
- То що має статися? Що маю робити?
- Ми тобі все пояснимо у процесі підготовки.
- Коли?
- Просто зараз.
Ялла підвелася і невідомо звідки в її руці знайшовся пістолет. Він упізнав його це був Северинів Маґнум 45 го калібру. Олаф зірвався з дивана.
- Невже ти все ще не віриш у власне безсмертя? – запиталася Ялла сухо і вистрілила йому у живіт. Біль був гострий і короткочасний. За мить як нічого не було.
- Ось бачиш, ще кілька тренувань і ти випереджатимеш ситуацію.
- Чорт! Навіщо так грубо! – не втримався Олаф.
- А тепер ти, - Ялла простягла йому Маґнум і коли відступила у бік відкривши Еол, він побачив замість неї Марію. Ноги зробилися враз м’якими і він відчув, що ось-ось упаде.
- Давай, хлопче, завали цю суку!
Олаф вмить збагнув що гра стала дуже гострою і помилитися рівнозначно смерті. Він враз зібрався до купи духом і продовжував;
- Навіщо, мила Ялло, я маю до неї більш вагомий інтерес. І Маґнум тут не потрібен. – сказавши це, він підійшов до Марії і пильно глянув у її нову форму, що була бездоганно відтворена. - Я просто балдію, до чого я маю честь бути залученим.
- Стріляй Олафе! – наказала Ялла.
- Не спіши крихітко, дай насолодитися видінням чистої краси –
проходячи за спину “Марії” процідив він стиха і приклав до її потилиці Маґнум. Ялла пильно стежила за кожним його рухом.
- Та ну вас, дівчата, що за хєрня? Вам що більш нічим зайнятися –
Опустив пістолета донизу як хлопчик, що відмовився далі бавитися у набридлу гру. Зробив він це навмисне, як психологічний зигзаг, і відвернувшись зовсім, несподівано, навіть для себе самого, вистрілив. Ялла тільки розкрила ширше очі перед тим, як куля рознесла її голову на пил. Другий постріл розщепив голову Марії. Це було несподівано для всіх трьох. Олаф відійшов убік, давши впасти двом понівеченим тілам на підлогу, і всівся на дивані не випускаючи з рук Маґнум. Його охопив суцільний трем у тілі, в голові зробилося тісно від пустоти. Тіла раптом зробилися прозорими і за мить зовсім зникли, як і кров, що набризком вишмарувала геть усі стіни і меблі. Розтанув і Маґнум у його руці. Відчинилися двері і до кімнати знову увійшла Ялла.
- Нормально, як на перший раз. – сказала вона, як режисер про гру актора.
- Трохи хвилювався, - виправдався як курсант, що вперше поцілив мішень Олаф.
- Нічого, але віраж робиш професійно. – вона підійшла і поцілувала
його в уста. – Це тобі від мене поцілунок котику, як подарунок.
- Чорт забирай, Ялло, ти вмієш мене зачепити!
- Це ти мене зачепив.
- Що за тіла я понівечив тут щойно?
- Це була лише твоя уява.
- Не жартуй так, я ж відчував їх фізично. Навіть запах поту і крові.
- Все вірно, милий, ти все сам креативиш і сам все граєш, – відповіла
вона, хитро зазираючи йому у вічі і повільно розтягуючи слова промовила;
- Думаєш, нас обдурити?
- Вас? Навіщо? І чи можливо?
- Перестань гратись в театр, - сказала вона ніжно, майже з проханням.
- Мила моя, театр, - це ти, я лише в ньому актор. Правда, непоганий актор, Правда?
Ялла відвернулася, а коли він знову побачив її обличчя, то воно було вже не її, а тої дівчини у спортивному костюмі, - Альони, колишньої Северинової подруги. В руці вона тримала якийсь прозорий предмет, схожий на кристал, що сіяв і мінився кольорами веселки. Вона натиснула на рукаві свого комбінезону червону цятку. Декорація у кімнаті і костюми їх вмить перемінилася. Олаф опинився у однокімнатній квартирі, що будучи ще Северином знімав для зустрічей з Марією.
Далі буде.
