1
Ярек не поляк, хоча неодноразово запідозрений у шпекулянстві – як на вітчизняних теренах, так і за рубежем. Він добре тримає весла, але не знає маршруту і зовсім не слідкує за течією. Згідно з правилами, попереду повинна йти байдарка команди рятувальників, але один з їхніх на тренуванні сильно загрібав і зламав весло. Тепер вони пливуть відповідно до знаків, тому залишилися десь позаду, сховалися за високим берегом. Але не варто хвилюватися: сьогодні рятувальників пильнує Капітан. Коли він на борту – все буде ОК.
А молодші учасники експедиції пливуть собі з Яреком на широкому човні та час-від-часу поглядають, чи не звалився у воду пам’ятник Кочубинському – відомому польському поету-казкарю. За нього Ойропа обіцяла полякам надати статус нації.
Найбільше переживав Бувалий: “Я тих поляків знаю – якщо ми втопим помник, то вони нас фіг нагодують”.
– Ти краще за річкою дивися, – встряв Ярек, – нам наліво чи направо?
– А я тобі шо, навігатор? – образився Бувалий, – і взагалі, я тут тільки з татом плавав, і то, тато гріб, а я спав. Он, краще у Лоцмана спитайся.
Лоцман не німець, хоча німецьку знає краще за польську і карту місцевості тримає переважно “вверх ногами”.
– Здається, наліво, – запевнив Лоцман, звірившись з мапою.
“Я убью тебя, лодочник!” – запищала радіоточка і рульовий хвацько обігнув крутий поворот.
– Ох, давно я не був у Польщі, – говорить Ярек, – я там одному портовику за стоянку не заплатив… А це що за човнярі-аматори на байдарці нас підрізають? Ану, покажімо їм, хто тут Врунгель!
– Ей, Боніфатич, очі роззуй, – це ж наша рятувальна команда.
– Ага, точно! А он той нам маячить зламаним веслом. Що, Лоцмане, знов на мапу дупою дивився?
Лоцман: “О! Згадав!”
Ярек: “Шо згадав?”
Лоцман: “To nie stuka zabicz muhu? To jest stuka super nova – zabicz jesza golov dupov”
Радіоточка: “Вот, новый поворот”
2
Ось так весело все починалося і ніхто не знав, що чекає попереду.
– Прямо по курсу живе старий Нігер, який гатить греблі, – попередив Бувалий, – він тих гребель нагатив штук сорок, так шо ти, Яреку, вважай на знаки.
– А ти спиш собі, то й спи, – огризнувся Ярек, – теж мені, порадник знайшовся.
– То не я сплю, то Кучер хропить.
– А при чому тут Кучер? Я взагалі кінний спорт не люблю. Я думаю, скакати треба на своїх двох, як от… – почав Ярек, але його обірвав найменший член експедиції:
– Ще на лижах можна скакати!
– А ти, малий, старших не перебивай.
– Не малий, а м`Алиш!
– А чого це ти м`Алиш?
– Бо лиш я замалим до пісуара не дотягуюся.
– Гребля!!! – замахали руками експедиціонери так, ніби ніколи греблі не бачили.
– Гре шо? А мені пофіг, я знака не бачив – відвертівся керманич.
3
– Що, Кучер, проснувся? Сорок гребель – то тобі не на кобилах скакати!
– Саме так, Великий Хресний Батьку Сицилійської Мафії.
– Можна просто, Великий. І не підлизуйся: все одно з тебе мафіозі, як з мене тато.
Великий Тато не сицілієць, хоча регулярно голить бороду “під двійку” і має звичку охрещувати всіх, як йому заманеться.
– А у Кочубинського ніс відвалився, – зауважив Бувалий, – подайте хтось лейкопластир.
– Ану, Малюх, покрути радіо, – попросив рульовий, – там зара Шофутинський з програмою має виступати.
– Не Малюх, а м`Алиш, – відповів той, але тумблєра крутанув.
– Кшшш, пук-пук, пшик, – видала радіоточка і змовкла.
– О! Підпливаємо, значить до кордону, – вирішив Ярек, – скоро будемо в притоці Вісли.
– Яреку!!! – почулося з берега.
Ярек підняв рупор і відповів:
– Так, люба! Ми вже тут!
– Ти не забув, що маєш купити?
– Ні, кохана, твій список завше біля мого серця! Чекай свого карасика!
Ярек відклав рупор і сказав:
– Ось вам, хлопці, переваги мобільного зв’язку. Здавайте пашпорти.
4
Що може бути краще за вечір над рікою? Коли тихенько хлюпоче вода за бортом. Над берегом видніються поодинокі вогники, немов маленькі маячки. І місячна доріжка у темряві вказує шлях…
– Ого-го-го! Хлопці! Ми вже на території Поляндії. Тепер можна відлити з човна прямісінько у воду!
Та раптом зненацька спалахнули прожектори, загуділа сирена, і виник на горизонті, виблискуючи кольоровими гірляндами, величезний поліцейський катер “Готельовскі”.
“Uwaga! Uwaga! Chto nascal v basejne?”
– Ну ось, приплили.
5
– Слухай, Яреку, а годувати тут будуть? – поцікавився Бувалий.
– Я сам тут ще не був, але колєга розказував: його так годували, що він потім в телефонну будку не влазився.
– А буде можна в річці купатися? – хвилювався Лоцман.
– Можна, тільки в наручниках і під наглядом оранжевих патрулів зі свистками в писках.
– Кльово! А азартні ігри тут є? – запалився Великий Тато.
– Є, але в трюмі, а світло дороге – треба зі своїми лямпадками приходити. От зараз занесуть паспортні дані до компутера, поставлять вам штрих-коди на лоба і робіть що заманеться.
– А що, точно на лоба? – здивувався Кучер.
– Якщо хочеш, то можна і на дупу. О! Капітан! І ви з нами.
Капітан задумливо прямував палубою до своїх підопічних, лівою рукою задерши майку, а правою почісуючи свіжонанесений штрих-код:
– Та от, ті кляті рятувальники чкурнули з човна прямісінько у воду! А я, знаєте, не мав при собі плавок…
– Ей, м`Алиш, куди побіг? На дискотеку без штрих-кода не пускають.
6
У “Готельовському” було непогано. Хіба що…
Кучеру доводилося підстрибувати в півоберта щоб відчинити електронний замок своєї каюти. А прибиральниця, коли бачила його штрих-код з криком вибігала за двері. У їдальні зламався дететктор, ідентифікувавши цього хлопаку як деякого Кукера, завдяки чому він міг прилюдно влаштовувати фірмові феєрверки з допомогою свічки і Лоцмана.
Лоцман мусів нишпорити темними закутками трюму з надією, що якийсь азартний гравець в пориві ентузіазму згубив п’єньонзи. І зовсім не для того, щоб мати змогу дати чайові офіціантці, яка задовольнила всі його вимоги щодо галяреток і помаранчів. Просто не зміг пояснити польській телефоністці, чого саме він від неї хоче, причому безкоштовно! Не попадати ж через це під категорію “злосні неплатники”.
Великого Тата азартні ігри змусили поміняти всі свої злені на злоті по заниженому арештантському тарифу. А шулєр у рентгенівських окулярах увесь час вигравав.
М`Алиш сперечався з персоналом, що знає польську краще за всіх і що він ніякий не пан Дупек.
Бувалий ніяк не міг визначитися з раціоном: що корисніше – картопля чи м’ясо, що поживніше – салати чи сири?
Ярек плавав “барсом” і мучився питанням, що б таке відсвяткувати?
А Капітана тривожила незакінчена місія.
7
– Ось план втечі, – Капітан викладає на столик листок паперу і з ентузіазмом пояснює, що означають накидані там схеми.
Але раптом до кают-компанії вривається Ярек:
– Я придумав! Будемо святкувати мій День Народження!
Змовники роздратовано дивляться на нього, але тут їхню увагу привертає Лоцман. Він заходить в двері, приречено споглядаючи свій штрих-код на великому пальці лівої ноги.
– Ви знаєте, а я читав, що коли почнуть нумерувати людей, настане Кінець Світу, – каже Лоцман і відчайдушно засандалює ногою в щелепу Бувалому, яку той необережно відвісив.
– Ой, вибач, – каже Бувалий і біжить шукати бинт, щоб перев’язати палець Лоцману.
Але тут вбігає захеканий м`Алиш і кричить:
– По новинах передали! На нас падає здоровезний метеорит!
– Ось тобі і хепі бьоздей, – висловився Капітан, – Кучер, залабай нам щось для душі.
Кучер висуває з-під койки чемодан-футляр, витягує з нього тяжку хромовану гармоніку, перекидає ремінь через праве плече і лабає похоронний марш. Ярек дістає з кишені дволітрову пляшку з прозороватою рідиною. У всіх однаково задумливий вираз обличчя. А де ж Бувалий?
Двері відкриваються і в каюту задкує Бувалий, тягнучи з собою на візочках саморобну ракету.
Бувалий: “Ось, змайстрував нашвидкуруч, ех, ще б пофарбувати. Яреку, заливай горюче, ми летимо в Космос”.
Ярек: “Що, прямо з горла?”
8
– Дома не повірять, – сказав м`Алиш, фотографуючи себе на фоні ілюмінатора, за яким розсипалися численні сузір’я.
– До речі, треба би зателефонувати на батьківщину, сказати, що все в порядку – згадав Кучер і підняв трубку телефонного апарата на панелі управління. “Кучер, влонч картке!” – висвітилося на табло.
–Та яке там “все в порядку”? – обурився Ярек, – Штурвал не слухається і ракетою щось трясе. Цікаво це, мабуть, ззовні виглядає.
– А що це смердить? – зауважив Бувалий, – ти що, самогонки в бак залив?
Ярек принюхався.
– Точно, самогонка! А я думаю, чого цілих дві літри на трьошку?
– Задній хід! – скомандував Бувалий – Робимо вимушену посадку на Марсі.
9
– Ви подивіться, які тут піраміди! – вигукнув Ярек коли виліз з ракети, – Як добре, що я вас сюди завіз.
– Капітане, а що це за стиль? – поцікавився Кучер.
– Який стиль?
– Та он там, на горизонті, перпендикулярний такий.
– Це, мабуть поставили, щоб ти мав про що спитатися.
–Ага! Скоріш за все.
З ракети виходить Бувалий в окулярах і з блокнотом у руці:
– Я тут знайшов формулу: треба просто долити в бак пива.
– Бувалий і Кучер, тусуйте по пиво, – запропонував Великий Тато, – з нас усіх тільки ви схожі на повнолітніх марсіан.
10
– А ви знаєте, що на Марсі не прийнято заливати до баку пиво в громадських місцях? – попередив Лоцман
– Зато подивися, як нами зацікавилися ті дві марсіанки у беретах зі “знаками питання”
– Ага, і песик з антенками.
– Слухай, Бувалий, – спитався Великий Тато, поки Кучер заливав до баку пиво, – а який у нас план дій?
– Все дуже просто: ми на повній швидкості врізаємося в метеорит і збиваємо його з курсу.
– Ти що? Та він навіть не почухається. Особисто я пропоную вистрілити по метеориту з пушки маленькою дівчинкою.
– А де ти візьмеш пушку? Я от подумав, нащо нам, взагалі, це все здалося? Метеорит падає на Польщу. У нас ще два дні в запасі. А дома якраз день міста…
– Ви тільки мене зачекайте! – спохватився Ярек, – дружині треба щось купити, я швидко!
– А я бачив у супермаркеті дешеве фортепіано! – сказав Кучер Лоцманові і обидва побігли вслід за Яреком.
– Сіаніст Пердюк і Йоганий Штраус! – крикнув їм навздогін Капітан.
11
– Зверніть увагу, – продекламував Лоцман, споглядаючи мапу, – зараз ми пролітаємо над поляцьким університетом.
– Випускайте Кочубинського! – скомандував Капітан.
Відкрився шлюз багажного відсіку і погрудний пам’ятник казкарю полетів донизу в Чорній Чорноті. На табло висвітилося: “Мішн компліт”.
12
“А ви знаєте, – промовив Капітан, – здається, ніби все це приснилося”.
