- Значить, з усього виходить, що те, що тут відбувається, є якоюсь особливою та секретною операцією, у якій мене хочуть переконати, що я є Северином Джурою? Так?
- Прямо в яблучко.
- Отже я не є Северином Джурою?
- Вже ні.
- Тобто...
- Ти був Северином за життя на Землі.
- Значить, тепер я Олаф?
- Ні.
- А хто? - мало не подавився він.
- Я ж сказав, що ти є я.
- Припустимо, тоді чому мені морочать голову цим Олафом?
- Олаф - це твоє нове кодове ім’я. Ім’я лялькаря.
- Нахріна?
- Так простіше тебе програмувати.
- Нахріна?
- Щоб перепрограмувати твою сутнісну голограму у новому тілі і потім знову телепортувати лялькою у життя нового, такого собі чоловіка на базі духовної інформаційної голограми колишнього Северина Джури.
- Чому?
- Все це зроблено для того, щоб використати твою, Северинову колишню матрицю свідомості, і на ній збудувати нову особистість. Твій духовний код, насправді є унікальним кодом організації всіх процесів свідомого і підсвідомого. Саме твій код дає і мені можливість вести з тобою цю розмову. Зрештою, це відбувається з кожною людиною, здатною до пробудження. Духовний код є божественним каналом обміну інформації. Тепер вони перезавантажують твою свідомість новою генетичною програмою Олафа, на яку одягнуть підсвідомість досвіду життя Северина Джури.
- Що за чортівню ти верзеш? Навіщо?
- Щоб ти мав розуміння того, що ти насправді тепер вже є не простим смертним у тому, твоєму звиклому, земному, Севериновому розумінні. Що ти тепер є особливим, вибраним і вічно живим. Коли тебе повернуть на Землю у події, що ти був їх активним учасником, тобі буде набагато простіше воювати. У твоїй свідомості вже буде імплантовано впевненість у тому, що життя твоє не має кінця і ти можеш його розпочинати з початку стільки разів скільки захочеш, як у комп’ютерній грі. Тоді, за життя, у твоєму першому варіанті, справжнього Северина, ти мав не дуже ясне уявлення того, хто ти і що ти. Ти вважав себе простим смертним. Ти не вірив ні в Бога, ні в чорта, вірив лише в людський розум. Тому ти часто не замислювався над природою власних бажань і переконань. Ти боявся, що це ускладнюватиме тобі приймати правильні рішення стосовно категоричних питань вашої боротьби. Ти боявся помилитися. Ти боявся за себе. За власне життя і життя рідних. Ти увесь час боявся. Тому, відверто кажучи, борець з тебе був нікудишній, оскільки головну боротьбу ти вів із самим собою. Як кажуть, гречкосій - не козак. Тобі везло на друзів і жінок. Це вони зробили з тебе того самого Северина Джуру, що його знає тепер кожен повстанець.
- До чого тут боротьба? При чому повстанець?
- Ну, ти що, знову заклинив? Ти ж маєш усе вже пам’ятати.
- Знаєш, я все пам’ятаю.., насправді. Але те, що я пережив, не є чимось таким приємним, що має увесь час мене тримати при пам’яті. Я власне з радістю забув би усе це назавжди. А те, що я пам’ятаю, ставить твоє спілкування зі мною у дуже невигідну позицію. Я противлюся і тобі і всьому, що ти кажеш.
- Ось це вони якраз і домагаються з усіх сил. Створити у тобі дуальну голограму; Олаф - Северин. Простіше кажучи, лялькар і лялька в одному тілі.
- Навіщо так, довкола раком через гланди?
- Та ні, це - насправді, дуже все прямолінійно і головне дієво. Таким чином, вони створюють з колишнього живого і з усіма притаманними людині, як позитивними і негативними якостями чоловіка на ім’я Северин Джура, нову форму гуманоїда, котрий має лише чітко форматовану свідомість, але вже не здатен чути власної душі. Це нова модель біоробота, якого перепрограмують через усвідомлення ним того, що він насправді є іншою, вищою, невмирущою, тобто вічною істотою на ім’я Олаф, а насправді незнищенною лялькою, дуальним двійником, що у координаті земної реальності, виступає в ролі такого собі напівбога, новоствореної надлюдини. Отже, ти вже не є лише Северином Джурою, ти є ще й Олафом, тож тепер матимеш іншу, нову програму і нову місію.
- Ну?
- Тоді в тобі новому, і завдяки тільки тобі самому відбудеться реалізація їх головного задуму.
- Якого?
- Зробити з тебе безстрашного народного месника, що стане лідером нації, очолить не просто повстання проти імперсько-кримінального уряду, а організує і очолить широкомасштабну війну з так званим злом і в результаті приведе до влади таких самих як і він сам, “Северинів – Олафів,” що створять нову модель соціальної структури, якісно нової політичної природи формації, котра насправді опиратиметься на ще більшому злі, бо матиме небачену досі підтримку мас зомбованого народу, котрий буде переконаний, що нарешті таки “Діждався свого Вашингтона.” Народ, що впродовж короткого терміну стане новим видом цивілізації дуальних гуманоїдів, котрі мають два тіла, два імені і не мають душі, лише програмовану свідомість, керовану головними лялькарями.
- За для чого це їм потрібно?
- Для наступних рейдів на інші планети цієї галактики, де живуть вільні гуманоїди, що мають вільну душу. Головна мета знищити голограму божественної природи та імплантувати лялькарську, що не є життям лиш імітацією. Це і є притча про антихриста. Вони хочуть забрати не тільки твою душу, вони хочуть знищити всесвітню душу і зробити галактику мертвою, а відтак, розвинути наступ на всі інші галактики.
- Я маю душу, - вигукнув він і пирснув їжею аж на стіну.
- Не кричи, бо подавишся.
- Я маю душу, моя душа...
- Душа твоя присиплятиметься програмами, котрі з кожним сеансом будуть заміщувати її тим, що тебе переорієнтують з твоїх “так званих Северинових” комплексів неповноцінності, на нові комплекси винятковості. Це простий і відомий процес зомбування. Ним завжди користувалися сильні світу цього, навіть з відомої тобі історії можна навести масу прикладів, чого вартують древні жерці Єгипту та Ізраїлю, або “ідеологи нацизму Німеччини, чи ідеологічний клан НКВД та їхні нинішні криваві “мальчиши – кибальчиши,” а разом з усім цим мотлохом, усі сущі сьогодні різноманітні релігійні структури, від Ватикану до найменшої секти - а ля “Білого Братства,” та інші, подібні їм маніпулятори людською свідомістю. Всі терористи і терористки - самовбивці програмуються за цією методою, зрештою, як і усі ваші герої. “Розділяй та владарюй” – кажуть старі намісники Бога на Землі. “Клин клином вишибають” і “Ніщо не є новим під цим старим Місяцем.” Тому й потрібен Олаф, щоб ти мав нове тіло і нову територію для зовсім іншої, вже пропущеної через вівісекцію моделі свідомості, яку ти вперто називатимеш і вважатимеш своєю душею, і котра ніколи вже нею не буде. Ніколи!
- Стривай! Зупинися! Чому я повинен тобі вірити?
- Тому, що ти все-таки ще розумієш мене. Не головою. Ти сприймаєш мене передусім серцем своїм. Адже ти розмовляєш зі мною у серці своєму, а не мізками у голові. Головою ти керуєшся у цім віртуальнім просторі, доволі вже вміло, та я спілкуюся з тобою через твоє серце, бо “вони” не можуть туди дістатися. Туди їм зась. Там вони згорають.
- Хто “вони?”
- Лялькарі.
- Хто такі ці лялькарі.
- О, це стара історія, навіть у “старому заповіті” зможеш побачити їх програму. Якщо прочитаний текст викликає у тебе почуття несправедливої жорстокості, значить у тобі ще є жива душа. Значить її ще не встигли піймати і перетворити на самозакохану у свою віру й виняткову любов, незалежно, чи то до бога Яхве, чи будь якого іншого ідола – ляльку. Лялькарі, - це ті, котрі обирають серед вас когось, хто повстане супроти вас же самих. Бути обраним, значить стати маріонеткою лялькарів. Головна мета їх витравити душу з гуманоїда на ім’я Людина і підмінити на програмовану й керовану самосвідомість боввана. Однак, усі їхні попередні спроби, хоч широко і втілювалися у дійсність, все ж не завжди мали очікуваний результат. Бо нам таки вдавалося увесь цей час протистояти програмам лялькарів і вчасно рятувати людей від тотального знищення, перепрограмовуючи, а по суті розкодовуючи цих дуалістів - ляльок. А також, ми виховували великих просвітлених для протистояння цьому мракобіссю у всі часи історії людської цивілізації, Ісус, Будда, Крішна, Лао-Цзи, Конфуцій, - найвідоміші з них. Що словом і ділом своїм пробуджували духовний промінь приспаних і пригнічених, заляканих і озлоблених та упосліджених. Ця боротьба одвічна і міняються тільки планети на яких вона точиться. В цій сонячній системі вона триває мільйони років. Земля обрана після того, як повністю зруйнували Мальдек (Фаетон) і витерли життя на поверхні Марсу, це я про п’яту і четверту планети сонячної системи. Тепер ось третя планета, - Земля, що стала чи не головним театром цієї боротьби.. І твоя боротьба за незалежність твого народу, це лиш маленька скалка у мозаїці історій цієї боротьби.
- Чекай, ти не відповів на запитання! Хто такі “вони” ці лялькарі, а також, хто такі “ми,” тобто, хто ти є, чорт забирай?!
- Вони – тьма. Я - Світло.
- Світло?
- Ну, а як ще тобі сказати?
- Світло...
- Так, світло. Без світла ти б мене не побачив у дзеркалі. Моя природа є Світлом, що проявляє невидиме, те що сліпе у пітьмі.
- Банально звучить.
- Оригінально мислиш. Як справжній Северин Джура.
- Думаєш я куплюся на цю примітивну “блешню?”
- Тоді скажи мені, через що тебе убили?
- Це була зрада. Мене зрадила жінка. Її ім’я Марія.
- Чому жінка, адже ти воюєш з чоловіками і чоловіки є твоїми соратниками по зброї?
- Я кохав її. А вона зрадила мене з моїм старим товаришем по зброї.
- Справді? І ти не зміг витримати образи...
- Я відправив його подалі від себе у інший регіон дій. Там він мав її увесь час.
- А ти?
- А що я? Довкола гуляє смерть, і кохати в такий час, значить – терпіти невимовні тортури. Для мене це було нестерпно важко...
- Ти впевнений, що кохав Марію? Може простіше сказати, що ти, як звичайно, запав на її солодку ласку, соковите тіло, на її екстра сексуальну вібрацію, що вимикає в тобі розум, а душу п’янить? Ти просто трахав усіх, хто під тебе стелився, а вона цього не змогла тобі пробачити? Тому й шукала розради у тому іншому? Так?
- Може й так... Я... Насправді...
- То ти її виправдовуєш? Що ти зробив такого, щоб вона мала тебе убити?
- Тепер... думаю... Я убив її любов... Мені тепер однаково!
- Ні, тобі не однаково. Ти не розумієш себе зараз. У тобі бореться світло прощення з власною самозакоханістю. Ти відчуваєш себе вищим за того Северина, яким ти колись був. Це нормально. Це душа твоя просвітлює тебе. Однак є щось таке, чого душі не під силу прозріти. Через її наївність, через її чистоту. Неможливо душі прозріти дуальність природи особистості лялькаря. Це дуже тонка грань. От що я тобі скажу, - жінка, що вистрілила тобі в обличчя, убила тебе не через нерозділене кохання, там була інша, і не тільки політичного змісту програма. Потрібен був твій генетичний код і твоє фізичне вилучення з контексту вашої боротьби. Як бачиш все вдалося зробити якнайкращим чином. Тепер ти тут і ти вже Олаф. Вона, хоч і була Марією для тебе, та...
- Невже, вона...
- Її насправді звати не Марія, а Еол.
- Так само, як і я?
- Ну, ось бачиш, ти виявляється мені віриш. Отже й ти, просто купуєшся на цю, як ти кажеш “блешню.” А знаєш, що сталося з нею після того як вона тобі рознесла голову?
- Що? Її теж убили?
- Ні, вона жива. Еол жива, убили її ляльку, на ім’я Марію. Котру спочатку ґвалтували впродовж тижня всі твої солдати повстанці. А потім, просто спалили живцем. Напалмом. Як у одному французькому фільмі, здається, “Стара рушниця,” якщо не помиляюся.
- Її... Ґвалтували? Мої... Ні, цього не може бути!
- Чому ти такої високої думки про своїх солдатів?
- Тому, що вони мною виховані, вишколені. Вони не можуть скривдити... жінку.
- Для них вона більше не була жінкою. Вона вмить стала останньою курвою, вибляддю, котра убила їхнього командира. Вона позбавила життя людину, що мала неабиякий авторитет у всьому визвольному русі. І потім, всім було відомо, що Северин, сильно її любив, до того ж зробив її відомою в країні. І за все це дістав від неї ж розривну кулю межи очі. І коли? У час найважчий, найнепідходящий момент наступу. Що б ти зробив, як би твого бойового друга, чи командира, застрелила ось таким чином якась курва? Що?
- Не знаю! Не муч мене!
- Це добре, що тебе це болить, бо ти ще не зомбі, ти все ще чуєш свою душу.
- Я любив її! Любив більше за все на світі!
- Є такий неписаний земний закон; Воїн, котрий любить жінку, більше не може бути воїном.
- Чому?
- Він стає... Заручником свого почуття. Вибач, але вся історія твого народу, та й не твого лише, просто криком кричить про такі ж самі приклади із жінками. У союзі воїн – жінка найчастіше крайнім стає, саме дезертир. Як у славнозвісній п’єсі Георга Бюхнера “Войцек.”
- Так... Воїн не має права любити когось іншого окрім батьківщини!
- І це теж є дурницею. Пафосною дурницею. Воїн тому й воїн, що у ньому немає місця для залежності від любові. Є одна лиш програма, власна, чи нав’язана господарем, але програма. Тому солдатами командують, а не вмовляють і не упрошують. Якщо вони не підчиняються, то їх розстрілюють на очах у інших солдат, тоді інші одразу стають більш керованішими. Бачиш, в такому випадку солдатом керує страх бути покараним на горло, або нав’язані йому духовні й моральні цінності, слава та винагорода, що їх даруватиме перемога, - по суті своїй така ж сама програма.
- Ми воюємо не за винагороду, а за ідею! За незалежність!
- Це найбільша ілюзія нині сущих людей. Незалежності не існує, це ваша прапам’ять про той знищений Рай, де людина насправді була незалежною, бо була нероздільною з Богом.
- Значить, я неправильно зробив, що наказав розстріляти Івана.
- Неправильно, як хто?
- Як солдат, і командир.
- А, як людина? Ти ж просто убив його, з ревнощів, іншими словами зі страху, а прикриваєшся військовим станом і дисципліною...
- Він занапастив цілу сотню.
- Вона, Еол, занапастила цю сотню, і разом з ними і тебе з Іваном. Через твою ревність і самовпевненість. Війна, є справою сильних духом людей. Тільки сильний духом воїн може перемогти лялькаря у собі. Тому вона тебе і убила, бо була не простою людиною, не тільки Марією, яку ти знав і кохав. Це була інша істота. Вся ваша з нею історія, це - добре розроблений і втілений лялькарями сценарій знищення Северина Джури, тому він і був реалізований саме через ляльку Марію, що зважаючи на її жіночу красу і лялькарську програму, була сильнішою за тебе і всю твою патріотичну й громадянську самосвідомість борця разом взяті.
- Вона - курва остання!!!
- Браво! Ну, то що, тобі тепер залишається взяти і розстріляти її. Я поведу тебе до неї. Давай!
- Ти не від світла ти від...
- Я - воїн світла, а не м’ямля ідейно спрямованого й засліпленого зомбі, самозакоханого героя - месії. Вся ваша ідеологія визволення має ту ж саму насильницьку модель, тому що така програма запущена лялькарями давним давно, ще з тих, так званих “до біблійних часів.” І якщо ти маєш серце чисте, значить ти здатен це осягнути, що людина людині є рідною істотою, коли ж ні, то знову, як у всі віки, одне і теж, - око за око, зуб за зуб. Злом на зло, зла не витравиш.
Вивітрити чисті душі з Землі, всі до однієї і заселити її ляльками. Ось мета, що через тебе і таких як ти, лялькарі проводять у дійсність. Я з тобою говорю відверто і жорстко, але щиро і з любов’ю. Світло має здатність випалювати й відбілювати. Це звісно не є безболісно. Але тільки так можна вичистити всю нечисть у середині свого серця.
- Ти, - пафосний вірус! Я зрозумів, ти - все таки глюк. Ти мій глюк. Ти сам є частиною цієї голограми, що мені морочить голову.
- Я є часткою того, що й твоя душа. Зрозумій, що світ побудований на насильстві заганяє насилля у підвалини свого благоденства, щоб у слушний момент ці підвалини вибухнули і перевернули цей світ догори дригом. Але й це не є головним. Головним є людина з її промінчиком світла. Допоки той промінь здатний сяяти, доти є надія, що людство пробудиться зі сну. А пробудившись збагне, що всі ті цінності, якими воно досі керувалося, насправді є надуманими, а точніше, нав’язаними лялькарями. Загасити цей промінчик і мають на меті ті, хто тебе тут зараз переформатовують. Загасити твоїми ж руками.
- Значить цей світ не є реальним?
- Ні, він є насправді реальним. Все, що ти здатен усвідомлювати є реальністю, але у різній інтеграції з твоєю природою свідомості.
- Що мені робити? Вона справді тут? Тут? І я зможу її побачити?
- Побачити зможеш, а от упізнати... В неї зовсім інше тіло. І, потім, промінь душі її можливо вже й не спалахне ніколи.
- А Іван.
- З Іваном гірше. Він знову на барикадах у новому тілі, новим ім’ям і завданням. Однак він знає, що насправді є тим самим Іваном Лірником, котрого колись убив Северин Джура. Він вже реально інтегрований у вашу боротьбу. Лялькарі зробили свою справу дуже добре. Вони його змогли повністю переформатувати передусім тому, що він не повірив нам. Він не повірив голосу своєї душі. Тепер він народний месник, відмінний і безстрашний воїн, герой на ім’я Сашко Вовченко. Але він не є лідером, він тільки готує місце для нового лідера, що ти ним маєш бути. Новий герой, з новим ім’ям і новою програмою, що сіятиме смерть ворогам, а значить лялькувати собі подібних.
- Стривай, значить виходить якесь зачароване коло. Всі хто бореться за свободу, чинять програму лялькарів?
- Як одні так і другі. Війна і є основною програмою лялькарів. Винищити всіх до одного людського гуманоїда, ось їх мета.
- Ну, просто якесь кіно.
- Так, у кіно часом можна побачити ці реалії буття. Але, треба ще й бачити не тільки те, що показують, а те що за ним стоїть. Зрештою, ти й сам часто задумувався над тим, що знаки завжди посилаються тобі вчасно, а от встигнути їх розгледіти та вчасно зрозуміти і є мистецтвом жити. Колись ми підготували одного майстра на ім’я Іса (Ісус), йому вдалося зламати на деякий час систему лялькарів, та скоро вони збагнули що до чого, і зробивши з нього “живого бога,” недосяжного ідола, переформатували його вчення на ще сильнішу програму зомбування людської свідомості у “раба божого,” що взагалі немає нічого спільного з тим, чого навчав Ісус.
- Досить, не читай мені лекцій. Я справді розгублююсь від твоїх слів. Якщо все те, що ти тут розповідаєш є правдою, то мені краще звідси якомога швидше забиратися геть. От тільки куди? Ти казав, що допоможеш мені звідси вибратися. Але, що це за місце таке? Що це за планета.
- Це не планета. Це орбітальний космічний корабель, що його колись захопили лялькарі. Тутешнє ім’я йому Сворд. А якщо простіше, то ти на Місяці, вірніше у середині його.
- Так це що? Місяць? Я ж бачив блакитне небо!
- Це всього лиш голограма.
- Неймовірно... Я щось чув про останні дослідження Місяця, котрі вказували на наявність аномалій магнітних полів. Багато говорилося навіть про те, що Місяць може бути й порожнім усередині. А жовта преса й Інтернетні сайти аномальної тематики, просто кричали, що Місяць це інопланетний корабель, однак їм мало хто вірив.
- Був ще один орбітальний корабель. Схожий до місяця і називався Фата. Збереглися записи у Вєдах про ті часи, коли Земля мала два супутники, Мєсяц і Фата. Це були наші кораблі, однак нам не вдалося здобути перемогу в цій війні з лялькарями. Мєсяц було захоплено, а Фату знищено фізично. Найбільші кратери на Землі, це сліди від уламків Фати, що впали тоді на планету Земля. Кратери ж на Місяці є також слідами тої ж самої війни. Це насправді кратери не стільки від метеоритів скільки від вибухів бойових зарядів. Якщо уважно придивитися, то побачиш, що глибина цих кратерів приблизно однакова, тому що під товстим шаром так званого ґрунту Мєсяца є надміцна оболонка, яка власне й витримує удари від прямих попадань, не те що метеоритів чи астероїдів, а й прицільних ударів ядерної та лазерної зброї. Фата ж знищена із середини. Лялькарі, захопивши Мєсяц, розпочали форматувати під свою програму живущих на Землі людей.
- Чим і як саме форматувати?
- Страх смерті – перше, що було імплантовано вам. До цього Людина була невмирущою, бо володіла не просто знаннями свого вічного тривання, а й законами і правом керування природою густини свідомості, що давали їй можливість не тільки генерувати власне фізичне тіло будь якої гуманоїдної раси Всесвіту безліч разів, а значить вільно переходити з матеріального плану в тонкий і навпаки. Людина вміла вільно рухатися усім всесвітом швидше світла і без жодних перешкод. Людина, “створена за образом і подобою”, була єдина з Божою природою, тож сама вирішувала ким і для чого народжуватися, чи втілюватися - матеріалізуватися.
- Отже Людина не мала... страху?
- Тому що була вічною, це значить, що мала сталу пам’ять, володіла доступом до інформації всіх своїх, і не тільки своїх, попередніх практик кожної з інкарнацій – втілень у ту, чи іншу густину матеріалізації, тобто в той, чи інший вид істот від мінералів до гуманоїда, збираючи досвід та еволюціонуючи у божественну сутність. Людина не знала, що існує нагла, насильницька фізична смерть, бо володіла порталами для переходу у нову індивідуальну практику особистості і робила це самостійно відкрито у цільному Законі буття всього живого у Всесвіті. Людина була вільною й цільною істотою, що жила у Раю, так насправді називається ця планета. Земля і всі інші варіанти земних мов, що по своєму тлумачать назву планети Рай, по суті є результатом програмуванням лялькарів. Саме розділення на раси, народи і національності і так далі, є наслідком впроваджених програм та результатом селекційної роботи лялькарів серед живих Людей. Розділяй і владарюй, - головний принцип лялькарів. Цей принцип став правилом, що й сьогодні у вашому житті спрацьовує дуже переконливо.
- А Люди? Що? Зовсім вже перевелися? Скільки ще є живих Людей?
- Чистих, тобто натурально оригінальної формули ДНК Людей, вже не існує. Лялькарі заблокували всі портали міжгалактичної телепортації і використовують їх для транспортування виключно тільки своїх ляльок. Змінене Поле Землі має надміцний захист проти наших вібрацій. Тому я й зустрівся з тобою саме тут, у самому гнізді, лігвищі лялькарів. Тільки тут можна здійснити наш контакт і допомогти тобі зберегти свою людську сутність, незалежно від фізичної оболонки. А на Землі... Все населення планети – самі лиш гібриди і ляльки.
- Як їх розрізнити?
- Як сам ти бачив на прикладі тутешніх дівчат, що це майже неможливо зробити.
- Але щось та відрізняє ляльок від гібрида.
- Відсутність Страху смерті. Гібрид же втратив зв’язок зі своєю вічною суттю, божественністю, тому й смерть стала найстрашнішим моментом у його житті. Натомість для ляльки, відкритий портал інформації про безсмертність власного лялькаря, тому ляльки мають відвагу і не бояться смерті. Відбувся переворот сутнісної природи людини і переорієнтація її свідомості.
Колись, ваша планета називалася РАЙ, і мала зовсім інший вигляд. Вона була подібна до яйця, шкарлупа якого була замерзлою водою, що товстим шаром огортала всю планету на висоті понад ста кілометрів від поверхні невеликого тоді єдиного океану, що омивав самотній цільний материк. Тому в пам’яті прадавніх Земля є плоскою. Ця льодова броня оберігала Рай від зовнішніх втручань, а головне утримувала унікальний клімат на планеті у середині її. Погоди, як такої, тоді не було взагалі, бо не було хмар, вітрів й дощів. Це була теплична модель, де на всіх усюдах було однаково тепло. Світло Сонця рівномірно, розсіяно освітлювало всю материкову територію і океан. Безсмертна Людина була вільна від страху у своєму розумінні божественної природи, що передусім ріднило її з усіма живущими Людьми та іншими істотами на Раю. Ніхто нікого не убивав, бо всім був відкритий доступ до спільної голограми інформації, - думок. Людей було не багато. Не більш як тисяч зі сто індивідуумів. Це була однорідна Раса. Раса, - є похідним від Ра, - сіяння. Сіяння не світлове - фізичне, а сіяння, що об’єднує всіх індивідуумів у єдину свідомість, де немає місця брехні, егоїзму, користі, підлості та зраді. Раса Людей була цільною, єдиною за своєю природою, з єдиним Коном, як для Раю так і для всіх цивілізацій у Всесвіті.
- Як же так сталося, що все так перемінилося? Що саме вчинили ті твої лялькарі, що вся цивілізація стала інакшою.
- Вони з’явилися із антисвіту і діяльність їхня розгорнулася саме у цій частині вашої галактики. Сонячна система увійшла в зону їх дій і все розпочалося із знищення планети Мальдек уламки якого розбили шкаралупу “Яйця райця”. Відбулася катастрофа планетарного значення. Лід на орбіті, розбитий на шматки, притягувався гравітацією, топився у атмосфері і випадав дощем затоплюючи долини материкові. Всесвітній потоп та пересунення частин єдиного материку на нині відомі континенти знищили майже всі матеріально-живі форми. Все, що матеріально обездушувалося вступило у боротьбу з Лялькарями, а по суті у небачену досі війну Світла і Тьми.
- І Тьма перемогла Світло?
- Ні Тьма не може перемогти Світла, їм вдалося лише збудувати бар’єри – магнітні пастки, через які Світло тимчасово не пробивалося, бо ці надпотужні гравітаційні станції відбивали Світлові потоки. І Лялькарі трималися на відстані від РАЮ, ведучи бої за Марс. Життя на Марсі було знищено набагато пізніше.
- А що сталося з Людиною?
- На Рай повернулася головна експедиція, котра принесла на планету коди знищених катастрофою матеріальних зразків форм життя. Однак ніхто й не підозрював, що саме в той період і сталося найгірше, - Лялькарі модифікували вітальний ген заблокувавши його основну відновлювальну функцію у базовій голограмі ДНК, інкарнувавши свого агента - ляльку, від чого у процесах переходу з тонкого плану у матеріальний всі матеріалізовані живі форми почали старіти, хворіти і помирати. З’явився страх смерті і в результаті зародився базовий інстинкт самозбереження, що й породило егоїзм. Це змінило Людей, а відтак і саме інформаційне поле Раю, Люди почали втрачати до нього доступ. Залишилося лиш в пам’яті, як рудимент, відчуття абсолютного всепроникливого інформаційного поля в образі недосяжного божества. Люди стали відрізняти своє від спільного. “Моє” стало найголовнішим, тому що його можна було, або втратити, або заховати від загалу, а звідси стало можливим привласнювати собі, якщо не все спільне, то хоч частину його, дерибанячи й роблячи його своїм власним, називаючи “моїм!” Люди стали заздрити, недовіряти, боятися одне одного і тоді сталося перше убивство. У “старому заповіті” жидами зафіксована притча про те, що Каїн убив Авеля. Це сталося, передусім тому, що Каїн був першим лялькарем на Землі, на відміну від гібрида Авеля. Однак це всього лиш притча. А вбивство, є дуже поширеним процесом лялькування серед людей, що триває вже не одні десятки тисяч років. Від егоїзму й пішла вся трагедія планети. Так був втрачений той первозданний Рай, єдиний для всіх. Покоління за поколінням, домішуючи між них своїх ляльок з програмою “розділяй і владарюй,” лялькарі й досі ведуть свою селекцію. Відколи всі гібриди отримали цю нову якість – відчувати страх, розпочалася нова ера землян. Відтоді Люди стали регулярно знищувати собі подібних.
- Чекай, значить у момент моєї смерті, я перейшов у тонку форму. Тобто іншу густину. Як же вони мене упіймали?
- Вони знали про твій момент смерті. Тебе телепортувала Еол перебуваючи у формі ляльки Марії. Далі справа техніки. Місяць і є основним приладом телепортації гібридів у ляльок. Твоє поле спрямовують у готову ляльку, тобто у енергетичну структуру біологічно вирощеного фізичного тіла - клона і твоя тонка форма приречена в неї влитися, щоб таким чином реінкарнуватися в новому тілі - ляльці. Однак для остаточного лялькування необхідним є програмування.
- Навіщо і для чого?
- Повторюю, - щоб відправити тебе назад на Землю з новою місією ляльки, що має за мету, знищення гібридів, для подальшого їх перетворення у таких самих ляльок. Лялькарі тільки те й роблять, що за допомогою ляльок провокують гібридів до воєн і масових знищень собі подібних, через підкидання фальшивих релігійних догматів, щоб змістом своїм далеко нагадували гібридам про ту первозданну їхню природу і водночас страхом кодували їх серця у рабську залежність від намісників бога, котрі, як ти сам добре знаєш тримають всіх і все у страху. Саме на страху збудовано всі сущі релігії і відповідно соціальні закони. Релігійні війни змінюються економічними кризами, в результаті яких виникають нові війни більш високих технологій, а ті в свою чергу змінюються ще новітнішими – психічними. Гібридам увесь час через засоби інформації нав’язують нові брехливі соціальні цінності, у вигляді безвинної реклами новітніх товарів споживання, стилю життя, розваг та насолод, а в результаті, перевиробництво нікому не потрібних товарів, економічна криза, тотальна брехня і обман.
- Отже, виходить, що таких ляльок за всі віки нашої цивілізації назбиралося вже.. мільярди? Куди вони їх дівають? Кудись відсилають? Не на Землю ж тільки?
- Так. Ці ляльки є насправді велетенською відмінно керованою армією, що під керівництвом головного лялькаря Анатас та його вірно підданих лялькарів – командирів, веде завойовницьку війну у всесвіті. Не тільки Земля є таким собі інкубатором для вирощення лялькового гуманоїда. Таких планет у цій галактиці вже дуже багато. І ляльки мають різноманітну гуманоїдну природу.
- Однак ще є щось у Гібриді – Людині таке, що сигналізує їй про те що природа її інша?
- Первинність такої природи проявляється у Любові. А Любов є протилежністю страху. Тому, ви все ще пам’ятаєте і цінуєте хоробре серце. Це пам’ять про первозданну природу Раси Людей, з відкритим щирим серцем у якому живе вічне Світло. Твоє серце пам’ятає і в цьому новому тілі твоя тонка природа у серці ще не закрита програмами назовсім. Я тому і явився тобі у ньому.
- Найдивніше, що все це я знаю. Насправді мені це якось і чомусь відомо... Що мені робити? Як звідси вирватися?
- Однак наша мета не просто змитися з корабля. Треба виконати одну вельми важливу роботу.
- Якщо це у моїх силах.
- Ніхто з них тепер не знає на що ти здатен. Тому тримайся думкою серця. Бо у голову тобі будуть навіювати зовсім інші програми. Я з тобою. То як, ти готовий до боротьби?
- Так. Готовий! Блін, як піонер відповідаю... Смішно.
- Атрибутика будь якої боротьби настільки заштампована і заклішована, що не допускає свідомість у інші, нефіксовані лялькарями простори мислення.
- То що ми робимо?
- Ти маєш вести себе так, наче це вони тебе ведуть. Ти своєю поведінкою мусиш дати їм знати, що процес їх інтеграції у твою свідомість наче розпочався і ти рухаєшся по їхньому маршруту. Треба якнайнесподіванішим чином влитися у їхню програму керування процесом лялькування на Раю. Тобі доведеться взятися за неймовірно важку і незнану досі роботу – знищення лялькарської програми керування на Раю. Але, будь пильним, щоб не потрапити під їхній вплив. Мусиш вчитися зіграти роль, що ти лялькуєшся. А насправді триматися свого правдивого єства.
- Як це зробити?
- Це вимагає неабиякої роботи. Будь уважним. Будь дуже уважним і тримай свою свідомість у постійному зв’язку з душею. Слухайся серця і завжди чутимеш мене. Щоб з тобою не трапилося, пам’ятай, ти не є лялька.
- Добре. Це щось на зразок театру. Я ж колись грав на сцені.
- Почекай це не все. Надалі, ти мусиш бути особливо обережним у присутності цих прекрасних дівчат – ляльок. Ми не зможемо вільно вести наші з тобою розмови, так як це ми робимо зараз, бо твоя голограма буде відкрита їхнім біосенсорним пристроям, за допомогою яких, вони легко запеленгують наш з тобою канал спілкування. Тому, ініціюй контакт тільки тоді, коли ти твердо впевнений, що навколо тебе нікого з них немає і ти не є в процесі роботи з їх голографічними моніторами, чи іншими пристроями, особливо такими, що забезпечують телепатичні програми обміну зв’язку. Слухайся серця, воно тобі підкаже що робити. Твоє серце єдиний портал через який можливий наш подальший зв’язок. Запам’ятай, не розум, а серце. Тому, де б ти не був, звикай утримувати отриману інформацію через портал серця на невербальному форматі мислі. Ці два тижні, що ти маєш для так званого відпочинку, замало щоб витренувати чуттєво - змістовну природу спілкування. Уві сні ти зможеш мене чути краще. Для цього тобі треба буде розпочати роботу над свідомим сновидінням у якому ти маєш створити спеціальний віртуальний світ з чітким порталом для виходу на контакт зі мною. Це може бути навіть щось на зразок казкової “хатки на курячих ніжках,” змусивши її повернутися до лісу задом, а до себе передом, ти таким чином відкриватимеш портал. Отже в тебе є п’ятнадцять ночей для тренінгу. Будь обережним, тут інша природа матеріалізації думок. Все відбувається набагато швидше, несподівано і контрольовано. На перший погляд, ти наче й у реальній незалежній дійсності свого власного свідомого чину, а насправді, ти під контролем і оком не моргнеш, як опинишся у полоні інтегрованого лялькарями керування.
- А що буде, коли вони мене виявлять?
- А як ти думаєш?
- Зрозуміло...
- Ні, вони тебе не знищать, просто перепрограмують на довічного зомбі і залишать тут виконувати якусь циклічну роботу без можливості вийти з цієї програми. Такий собі прообраз Пекла. Де ти наче й живеш, але зовсім не маєш власної волі.
Щось гучно клацнуло. Перед очима зблиснуло яскраве світло і серед цієї сліпучої яскравості стало ледь розрізнятися щось конкретніше. Перед очима Олафа - Северина снували знову якісь дівчата, а в обличчя заглядала Ялла.
