Туман, люблю туман він покриває все своїм блідим покривалом, йому все одно дорогий чи дешевий, красивий чи огидний ; туман ховає безлади і порядки створюючи своєрідну утопію десь там попереду. Анархічна стихія сильніша за світло. Чорний- білий, швидкий -повільний, житель- чи гість столиці яка різниця ти там за туманом. Біле покривало Лондона ніколи не оминає смарагдові газони тихо проникаючи між травинками ,волога, покриває кожний кубічний нанометр поля, і приховує найменші нерівності.
Осінь сиро і якось сіро-мутно-похмуро всю цю депресійну суміш здатна розбавити лише справді велична сила. Ця сила оживає коли десь в тумані столиці чуєш такі знайомі слова, слова після яких згадуєш що пора одягати свій туманно-небесний шалик і нагадати всім що Київ - наше місто місто наших батьків , прадідів, нашої команди.
Цифри мають дивну силу, цифри вперті, вони забагато говорять, інколи брешуть (нахабно) забираючи факти в сірий туман. Номер може сказати що ти перший ,але він промовчить що ти цього не заслужив, ти можеш бути останнім але не найгіршим. Все формально перший, сьомий, десятий, вісімдесят восьмий, неважливо для когось саме ти найкращий просто так без причин.
