Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2435
Творів: 43516
Рецензій: 84795

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Рвані хмари

© ВЛАДИСЛАВА, 27-10-2013

Воно опускається мені прямо під ноги. Море із туману. Густого і сірого. За ним практично не видно, де закінчується скеля і починається шлях у безодню. Крижаний вітер пробирає до кісточок. Але тільки у цьому страшному місці я нарешті можу бути сама собою. І думати, і згадувати…
Ми схожі з цим північним вітром. Я теж безжальна. Адже я знищила  Марійку, дівчинку із сонячною посмішкою…
Інколи я бачу її увісні. Вона свариться, але частіше мовчить, і в цьому мовчанні стільки докору, що я починаю плакати. Той закордонний паспорт, випадково потрапивши мені до рук, не просто подарував другий шанс, він кардинально змінив моє життя. Тоді я вірила, що в кращу сторону… Нова гра, за новими правилами, на чужій території. Я поїхала, забравши із собою частинку, якої, як виявилось згодом, не замінити.
Коли я повертаюся, мене завжди тягне сюди, як злочинця на місце скоєного ним злочину. Місце, де сім років тому я сказала Марійці: «Відтепер тебе звуть Мері».
Опиняючись тут, я часто думаю про нього. Я втекла від Ігора і цього жалюгідного животіння, яке тримало мене залізними кліщами. Але від себе так і не змогла.
- Ми тут нікому не потрібні. Ми нічого не досягнемо. Ми ніколи не виберемося із цього багна! – кричала я.
- Трішки зачекай, - просив він. – У нас ще все попереду.
Він говорив довго і наполегливо, але я чула тільки себе. Загалом, як завжди.
Тепер Ігор на обкладинці кожного журналу, але чужий. Він довів, що можна здійснити свої мрії і тут, на рідній землі, а я капітулювала і, отримавши там практично все, чого жадала, чомусь почуваюся у програші.
Починає сутеніти. Рвані хмари наступають, роблячи небо важким і грізним. Прорізуючи кроками туман, я знаходжу стежку і спускаюся вниз. Настав час прощатися. І з цим місцем також. Марійки більше немає, є Мері, для якої повернення назад неможливе.
В моїй кишені лежить квиток до Бостона. В одну сторону. Чи приїду я сюди знову? Після моєї невдалої спроби поговорити з Ігорем, коли я п’ять годин прочекала у його приймальні, а він так до мене і не вийшов, моя відповідь однозначна: «Ніколи!»

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ХЮ, 29-04-2014

плюси є

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 01-11-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 28-10-2013

Амбітний новачок? :)

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Nina, 28-10-2013

Цей туман

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 28-10-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.35156011581421 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжки Ксенії Заставської: Жінка, що відкриває історію
У прозі Ксенії Заставської форма, що нагадує так званий «дамський роман», стає ключем до історичних …
Огляд “Жуйки” Марії Козиренко: Музика врятує світ
Якщо ви гадаєте, що антиутопія сучасної літератури за сюжетами переважно схожа між собою як шоколадні …
Огляд прози літ. угруповання “Свідки слова”: Шевченкові малята
На обкладинці антології зображений Тарас Григорович у плащі. Сидить за столом, на якому чашка кави, …
Огляд автобіографії засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні
Перша половина ХХ століття було щедра на диктаторів та диктатури. Більшість з них, як от Ленін, Сталін, …