Кухня-їдальня у помешканні Козаченків. Біля вікна стоїть масивний дубовий стіл. Стільці
віденські: старі, потерті від часу, але міцні і добротні. Столярні вироби: вікна та двері – дубові, в тон столу. Біля стіни, проти телевізора вмонтованого в кухонні меблі, шкіряний диван. Над диваном висить подарована картина. Підлога – дубова паркетна дошка, біля кухонних приладів – керамічна плитка. Працює кондиціонер. Вечоріє. Козаченко молодший ходить по сцені і про щось думає, знервовано, аж до хрусту, заламує пальці. Віра Іванівна сидить на дивані і гортає журнал. Заходить Зоя.
З о я. Ти чимось стурбований?
А р т е м. Я думаю.
Зоя. Ви з Безверхим про щось сперечались. В чому справа? Це тебе непокоїть?
А р т е м (знервовано). Відстань. (Відмахується рукою).
З о я (матері). Ну як з ним розмовляти? Отак завжди: відстань, не сунь свого носа, поради на дух не сприймає. А коли вже дотисну, та розв’яжу язика – дивується з жіночої логіки. (Чоловіку). Салон нехай тебе не турбує, я ним займусь сама.
А р т е м. Ти б краще чайник поставила, в горлі пересохло.
В і р а І в а н і в н а. А що, давайте будемо пити чай бо торт зачерствіє.
А р т е м. Торт потім. (До Зої, роздратовано). Мені міцного зеленого чаю.
З о я (ставить чайник на газову плиту). Яка тебе муха вкусила?
Входять: Козаченко старший, за ним Віктор Станіславович,Надія Петрівна. Сідають на диван поряд з Вірою Іванівною.
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч (задоволено). О! Чай не п’єш – звідки силу береш? (Клацає пальцями по горлу).
Н а д і я П е т р і в н а. Заспокойся. На сьогодні досить. Про здоров’я подумай.
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. А я тільки про нього й думаю.
З о я. Зелений будете пити?
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. Зелений, і обов’язково з піали. Я пам’ятаю, коли ми жи…
Н а д і я П е т р і в н а (суворо). Гриша, досить. Це нікого не цікавить.
А р т е м ( Зої). Розумієш, Безверхий запропонував мені… змінити орієнтацію… (Посміхається).
З о я. Що? Не розумію… (Здивовано дивиться на чоловіка).
А р т е м. Мені потрібно негайно вступати до партії ліберал-патріотів.
З о я. Тю! Навіщо?
А р т е м. Безверхий каже, що прийшов папір про звільнення всіх іноплане… тьху…(просто голова обертом йде) інопартійців з керівних посад, нібито для зміцнення, на місцях, кадрової політики партії влади.
З о я (в запалі). А я тобі казала, що ці хлопці не будуть з вами панькатись, а швидко голови поскручують. А ти: чесні вибори,.. плюралізм,.. демократія… Поки ви гризлись між собою влада у вас вислизнула з рук, тепер бачиш – штовхають фейсом в лайно, як сліпих кошенят. (Образно показує рукою). Безверхий добре чує звідки дмухнуло. Мабуть ти йому для чогось потрібен?
А р т е м. Атож. Може сидіти і чекати доти викинуть за ворота?!
З о я (ставши в позу). Ось тепер їм і розкажи: і про честь, і про совість, і про те звідкіля діти беруться.
А р т е м. Не юродствуй, це дуже серйозно.
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. А що тут такого: ми завжди вступали, як не в лайно, так в партію, тай нічого – вижили.
В і к т о р С т а н і с л а в о в и ч. Вони і до бізнесу доберуться: розділять на своїх та чужих, а потім почнуть пресувати всіма державними структурами. Що, забули про дев’яності, коли міліція облави робила на торговців.
З о я (стурбовано дивиться на чоловіка) . Невже це можливо?
А р т е м. Легко. Прикинь, сьогодні дали приміщення в оренду, ми його за свої кошти відремонтуємо, завеземо обладнання, наймемо людей, а завтра раз і заберуть – бо ти чужий, а підстав для цього знайдуть безліч. У нас люди жадібні до чужого майна.
Входить Тимофій, за ним Світлана і Жорж.
З о я (Тимофію). Я вже хвилюватись почала. Чому так довго? Давай швидко під душ, та будемо пити чай з тортом. Ми вас уже зачекались. ( Готує стіл для чаювання).
Н а д і я П е т р і в н а. ( Світлані) Ви голодні? Може рибу смажену подати?
С в і т л а н а (до Жоржа). Ти будеш?
Ж о р ж. Так. Це чудова пропозиція.
С в і т л а н а (матері). Ми, після малого, теж сполоснемось і до столу.
Ж о р ж. Гарна у вас річка та дуже занедбана. Берегом кучі сміття.
А р т е м. Інколи «зелений патруль» виводить молодь на прибирання…
Ж о р ж. Зібрати сміття то тільки пів справи, його ще потрібно й вивезти.
А р т е м. Вивозка за комунальниками…
З о я. Ой, вони хоча б з міста вивозили вчасно…
Ж о р ж. Чисто не тільки там де прибирають, а де не пакостять.
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. Так-так. Культур-мультур не вистачає.
Ж о р ж. І не тільки… Он прийняли у нас закон про заборону паління в суспільних місцях, а механізму виконання нема. Його ніхто не виконує і поскаржитися нікому. А на міліцію сподіватися – пусте.
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. Перш ніж скаржитись, треба самому зробити зауваження, а це вже громадський вчинок. А багато в нас людей наважиться?..
З о я. Це може бути і небезпечно.
Ж о р ж. Спочатку треба вичавити із себе страх, але це можливо лише тоді коли ти будеш впевнений, що суспільство тебе підтримає і захистить, в разі потреби.
Т и м о ф і й (з душової). Мамо, подай мені чисті шорти.
З о я. Візьми сам.
Т и м о ф і й (раптово, з криком, вискакує з душової). А-а-а-а! Там гадюка! (показує на двері). Гадюка! Гадюка!
Всі сполошилися. Зоя випускає з рук чашку, вона падає на підлогу і розбивається.
А р т е м. Що за маячня? Яка гадюка? Що тобі притютюрилося?
Т и м о ф і й (в запалі). Тату, там гадюка, чесно, вона під ванну заповзла.
А р т е м ( заглядає під ванну). Зою, подай мені ліхтарик.
З о я (притиснувши руки до грудей бормоче). Як я забула?.. Як я забула?..
А р т е м (кричить). Ліхтар подай! Що ти там бубниш? (Бере швабру і шарудить під ванною, викрикує). І дійсно, гадюка! (З жахом вискакує з ванної). Звідки вона тут взялась?
Перелякана руда рептилія вислизнула в коридор.
Т и м о ф і й. Ага, я ж казав, гадюка! Ловіть її!
Н а д і я П е т р і в н а (кричить). Халат на неї кидай, халат!
А р т е м (накриває рептилію халатом, бере руками, розглядає). Так це ж вужик. Он, вушка жовтенькі. (Показує, всі спостерігають за цим дійством в оціпенінні). Яка трясця його сюди занесла?
Н а д і я П е т р і в н а. Винеси його на двір та прикінчи там… Не до добра все це. Он, ще й жабенята біля вашої спальні. (Кричить) Зойка, лови жабенят.
Вуж вислизає з рук Артема і падає на підлогу. Ґвалт несамовитий. Надія Петрівна забиває бідолаху шваброю..
Т и м о ф і й (несамовито верещить). Бабуся зміюку замочила! Бабуся зміюку замочила!
Напруження спало. Чайник давно закипів і від його свисту лящало в вухах.
А р т е м (голосно). Чайник закипів! Газ вимкніть!
Ж о р ж (Світлані). Весело тут у вас. Ану понишпоріть іще шваброю, може крокодил виповзе?
Т и м о ф і й (Жоржеві). А на їжачків хочете подивитись? Вони у нас за сараєм живуть. Ходімо, я покажу.
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. Потім покажеш. На сьогодні хвате.
З о я (чоловікові, лагідно, тремтячим голосом). Пробач любий. Це все я… хотіла тобі зробити сюрприз, та забула вийняти вужика з валізи… Це африканський полоз, казали, що він є запобіжником від всіляких негараздів. Ти ж казав, що хочеш чогось екзотичного. Зараз люди заводять всяку всячину: удавів, і крокодилів, я думала… хай вужик у нас поживе спочатку, а потім, як тобі сподобається мій сюрприз, може і серпентарій у себе облаштуємо. Хай люди завидують.
А р т е м (сердито). Ну, з сюрпризом у тебе все вийшло добре. (Круте пальцем біля виска). Це ж треба було до такого додуматись! А жабенята звідки?
З о я. То на корм вужику, в придачу, дали.
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. Причуди багатих, Господи прости. Із жиру біситесь, панове.
Дзвонить телефон.
А р т е м (в слухавку). Слухаю. Так… так… Ну, добре. Допобачення. (Зої). Роботу закінчили. Воду подали. Вужа укокошили, (сміється) а жаль. Хороший був вужик. (Дзвонить в мерію, доповідає, сідає за стіл)
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч (дружині). Раз в садибі живуть, то хай забавляються. Дурне діло – не хитре.
А р т е м (Зої). Подай горілку!
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. Обережніше на поворотах.
А р т е м. Хочу розслабитися.
В і р а І в а н і в н а. Донечко, накривай стіл. (Чоловіку). Ти вечеряти будеш?
В і к т о р С т а н і с л а в о в и ч. Хай краще живіт лусне чим добру пропадати. (Сідає за стіл) .
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. Єх, гуляти так гуляти!
Чоловіки п’ють горілку, жінки з Тимофієм – чай, їдять торт.
А р т е м (сп’янілим голосом). Кину роботу цю кляту і буду розводить зміїв. В сараї облаштую ферму. Зміїв доїтиму, а отруту – на продаж. А що, не вірите?
В і к т о р С т а н і с л а в о в и ч. При бажанні люди і страусів заводять.
А р т е м. Зате, в мене, своєї зміїної отрути буде вдосталь, і ні в кого, чуєте? ні в кого! не треба буде просити милостиню. Безверхому скажу: бери скільки хочеш – на всіх хватить. Лікуйтесь!
З о я. Любий… Балакай та не забалакуйся.
А р т е м. Не затикай мені рота. (До всіх). Чому мені треба змінювати орієнтацію? Я що, воду тепер перестану сумлінно качати?
Г р и г о р і й М а т в і й о в и ч. Нам теж колись казали: «сьгодня він грає джаз, а завтра Батьківщину продасть»…
В і к т о р С т а н і с л а в о в и ч. А що змінилося? Ті ж люди і зараз при владі.
Н а д і я П е т р і в н а. Щоб були зміни треба щоб отут (показує пальцем на голову) щось клацнуло, а для цього потрібен час, бо зараз розум не поспішає за діями. А хто навпростець ходить, той вдома не ночує.
А р т е м. Я все таки розведу зміїв, розведу…
