Дівчина в прозорій синій блузці, через яку було видно невеликі груди правильної форми, не звертаючи увагу на тисняву, сидячи, вляглася хлопцю поруч на коліна.
Він обережно перебирав її волосся.
Зупинки змінювалися одна за одною. Люди в вагоні теж змінювалися.
Він нахилився до неї і його вуста торкнулися її гострого вушка.
– Бачиш дівчину в кутку? Блондинка в джинсовці.
Вона ледь помітно кивнула.
– Як думаєш, вона легкої поведінки?
Дівчина в прозорій синій блузці уважно подивились на пасажирку не піднімаючи голови.
Легка коротка сукня в дивну польову квіточку, потерта джинсовка, ледь розставлені ноги, високі коричневі підбори, брудноблакитні очі, хвилясте світле сплутане волосся, що ледь спадало на плечі…
Погляд зачепився за вуста. Вони були тонкі, невизначені, ніякі, але чимось заворожували. І їй захотілося провести по ним великим пальцем тримаючи випадкову пасажирку за підборіддя. А після поцілувати її і власними зубками спробувати ці ніякі вуста на смак.
