Про що думала вона, коли жувала в самоті поп-корн, куплений потай? Про що думала вона, як ховала мрії від всього світу і сиділа при свічці? Та свіча не рятувала від жаху ночі та химер. А може вона чекала очищення, коли йшла за тремтливим полум`ям, острівцем світла, який не відкривав світ чітко і однозначно, а розмивав межі світла і темряви. Таке світло залишає межу, за якою можна чекати будь-яких несподіванок. Вона так чекала на ці несподіванки, що все уявляла собі як побачить незвідане, тривожне, недоступне, те, що не можна бачити нікому. Вона плекала свій страх. Але вона хотіла бачити лиш ледь помітні тіні, що наступної миті знову сховаються у темряву, залишаючи світлу пляму пусткою, мов сцену для нових вистав. Вогонь-не денне світло і тим паче не лампа. Вогонь- стихія з душею багатозначно мінливою і бездонно вічною. Вогонь, як плин часу від язичка до язичка. Вогонь пробуджує вікову пам`ять. Вогонь дає відчути себе піщинкою в безмежному Космосі, а може і злитися з всесвітом, забути себе. Зорі спокійні і холодні, а вогонь - розбурханий вир, що здається був ще до самого світу.
