Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2641
Творів: 48599
Рецензій: 93359

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза п*єса

ТАКІ ПРОСТІ РЕЧІ (продовження)

© Анатолій Азін , 13-10-2013

                                                   ДІЯ  ТРЕТЯ
                                        Декорація першого акту.
     Сонце сховалось за деревами. Душно. Стіл сервований для пива. Світлана з Жоржем збираються на річку. Грає музика. Близько четвертої по полудню.
  
   Н а д і я  П е т р і в н а (дочці). Ви вже йдете? Фрукти візьміть з собою. Біля води вона сама до роту проситься.
   С в і т л а н а (Жоржу). Любий, нарви груш.
   Ж о р ж. Дай кульок.

               Надія Петрівна виносить целофановий кульок, подає Жоржу.

   Н а д і я  П е т р і в н а. Донечко, ви може й малого візьмете з собою? Він вже засидівся біля комп’ютера.
   С в і т л а н а. Гукай його.
   Н а д і я  П е т р і в н а (відчиняє двері, гукає внука). Тимофію, ти на річку підеш? Тітка Світлана з Жоржем уже зібрались.
   Г о л о с (з будинку). Хай мене підождуть, я зараз.
   Н а д і я  П е т р і в н а. Давай хуткіше.

               Підходить Жорж з наповненим кульком в руці. Їсть грушу.

   Ж о р ж. Я готовий.
   С в і т л а н а. Зараз малий вийде і підемо.

               Двері відчиняються і стрімголов вискакує Тимофій, потім виходить Зоя.

   Т и м о ф і й. Тітонько Світлано, я тут одне містечко знаю… Во! (Показує великий палець).
   З о я (Світлані). Не слухайте його, бо до нудистів поведе. Він такий. (Посміхається).
   С в і т л а н а. А ти бешкетник. (Куйовдить чуб на голові хлопця). Ходімо. Веди нас на пляж. А ти плавати вмієш?
   Т и м о ф і й (посміхається). Ага. Сокиркою.

               Виходять на вулицю. Надія Петрівна зачиняє фіртку. З будинку виходять чоловіки.

   А р т е м. Ну що, по пивку вдаримо? (потирає руки).
   В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч. Залюбки.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч (Артему). Неси: холодненького, бочкового.
   З о я (Артему). Там і риба вже нарізана.
   Н а д і я  П е т р і в н а. Може пельмені зварити?
   А р т е м. Ні. Не жени коней.  
   Н а д і я  П е т р і в н а. А машини все пруть і пруть, спокою від них немає.
   А р т е м. Обіцяли, до ЄВРО, об’їздну трасу зробити, та мабуть духу не хватило. (Наливає пиво).
   В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч. Обіцяного три роки чекають. Знаєш?
   А р т е м. Знаю. Та від цього не легше. В день ще не так чутко, швидкість не перевищують, а вночі… навіть земля здригається, як від землетрусу – жах.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. А рибка добра. Це що, вобла?
   З о я. Вобла.
   В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч. Раніше у нас своя риба була до пива: і таранька, і плотвичка, та й лящем бавились, а зараз немає нічого. Мабуть перевилась, або всю виловили, навіть карась зник.
    А р т е м. То рибаки перевились. На рибалку зараз ходять не рибу ловити, а горілку пити – на уікенд – як тепер кажуть: шум, гам, а рибалка тишу любить.
    Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. А я на базар раненько сходив тай наловив: і карасів, і щучок.
   В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч. Є… То привозна. Штучно вирощена.
   А р т е м. До пива краще вобли немає нічого. Я вже всяку перепробував. (Дзвонить мобільний телефон, Артем голосно), Алло, алло! Слухаю! Так… так… так… А за комірницею посилали? Ну? Вдома нема? (сердито). Так що, ти пропонуєш мені їхати її шукати? Комісійно відкривайте комору і беріть… Дай « трубу» майстру. (Пуза). Петрович, не чекай щоб я за тебе працював. Комісійно завантажте машину і до справи. Зрозумів? (До гостей). Ніякої ініціативи, всі чекають щоб хтось взяв на себе відповідальність, думати не хочуть.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. Це стара хвороба. Мені колись казали: «хай коняка думає, у неї велика голова».
   А р т е м. Одні дебіли кругом. Дуже важко знайти відповідальних і добросовісних працівників.
   В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч. А може платити треба більше?
   А р т е м. Рада душа до раю та гріхи не пускають. ПАУЗА. Щось треба міняти в суспільстві, бо наступить час, коли працювати буде нікому. Хто при пам’яті – поїхали на заробітки, мабуть прийдеться залучати до роботи темношкірих.
   В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч. В Одесі, уже зараз, живуть і працюють тисячі китайців, восьмий кілометр як філія Піднебесної; і мову вивчили…
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. А як вам пиво?
   А р т е м. Мокре. (Посміхається). Рибка пиво любить. (Витирає вуста від пінки).

                                 Чути як біля воріт зупинилась машина.

   Г о л о с (за сценою). Господарі дома?
   В і р а  І в а н і в н а. Артеме, хтось прийшов.

                        Артем підходить до фіртки. Відчиняє.

   А р т е м (радісно). Які люди… які люди і без охорони! Прошу до нашого шабашу!

              На сцену виходить чоловік одягнений як по протоколу:сірий в полозочку костюм, біла сорочка, в тон піджака краватка. Обнімаються. Плескають один одного долонями по спині.

   Ч о л о в і к. Поздоровляю, дружище! Поздоровляю! (Повертається в сторону воріт, кличе). Єй, Павлуша!.. неси подарунок!

              Всі дивляться на гостя. З’являється  Павлуша з величезним пакунком в руках.
  
Друже, прийми від мене цей скромний подарунок. (Передає пакунок в руки Артема). Ти ж рибак. Ось тобі гумовий човен. Хай ловиться рибка велика і маленька. (Обнімаються).
   А р т е м (зворушливо). Дякую. Прошу до столу. (Ставить подарунок). Знайомтесь, це мій товариш, міський голова Василь Іванович Безверхий.

              Гість тисне руку чоловікам. З жінками чемно вітається, поздоровляє з сімейним святом. Павлуша стоїть осторонь.

   П а в л у ш а. Василь Іванович, ну, я поїхав?
   А р т е м. Куди? Проходь до столу, спочатку поїж, а потім поїдеш.
   П а в л у ш а. Ні-ні. Дякую. Мені потрібно на заправку. Завтра вранці – на Київ.
   Б е з в е р х и й (поглядає на годинник). Через дві години щоб був як штик.
   П а в л у ш а. Гаразд. (Покидає сцену).

               Надія Петрівна порається біля столу. Підходить Зоя.

   Б е з в е р х и й (до Зої). З іменинником вас, Зоя Вікторівна! (цілує руку). Як там море? Сонечко, я бачу, зробило свою справу.  
   З о я (вітається). Море як море. Про нього не розповідати треба, а о-сю-ся-ти! (сміється).
   Б е з в е р х и й. Не скучно було? (лукаво посміхається).
   З о я. По всякому… Вася, проходь до столу. Сьогодні наші батьки господарюють. (До свекрухи) Мамо, готуйте пельмені.
   Б е з в е р х и й. Зоєнька, я на хвилинку, але від пивка не відмовлюсь.
   З о я (рішуче). Та ні, це не по правилам. Я зараз подам міцніше.

            Зоя виносить із будинку пляшку коньяку. Ставить на стіл. Віра Іванівна подає нарізаний лимон.

   Б е з в е р х и й. Хенесі?!  Зоєнька, у тебе добрий смак.
   З о я. Це моя заначка. (Посміхається).
   А р т е м. Для замолювання гріхів?
   З о я. (Спокійно, з посмішкою).  Не згрішиш і не покаєшся.
   Н а д і я  П е т р і в н а (сину). Досить. Сідайте, пельмені майже готові.

               Всі сідають за стіл. Артем розливає коньяк.

   Г р г о р і й  М а т в і й о в и ч. Я пас.
   В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч. Я теж.
   В і р а  І в а н і в н а. А я вип’ю. За любимого зятя пожертвую здоров’ям. (З завзяттям махає рукою).
   А р т е м (до матері). Мамо, коньяк будеш?
   Н а д і я  П е т р і в н а. Одну капельку, я варю пельмені.

                Проголошуються тости, побажання. Чокаються. П’ють. Закусюють лимоном.

   А р т е м (Василю Івановичу). Зараз похвалюсь своїм подарунком від батьків. (Встає із-за столу і зникає за дверима будинку, виносить картину). Ось, полюбуйся, це авторська робота мого тата.

                Василь Іванович встає, розглядає картину.

   В а с и л ь  І в а н о в и ч. Це дійсно авторська робота? Ти ніколи не казав що твій тато творча людина. (До Григорія Матвійовича). Чудова робота. Які кольори, перспектива… Видно руку професіонала.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч (махає рукою). Та що ви, я аматор. На пенсії відкрилося друге дихання.
   В а с и л ь  І в а н о в и ч (Артему, жартома). Ось і ми, друже, як підемо на пенсію будемо вчитись хрестиком вишивати. (До Григорія Матвійовича) І на замовлення пишете? Ми з вами потім поговоримо. (До Артема). Доречі, у мене для тебе добра новина.
     А р т е м (зацікавлено). Що за новина? (Зої) Віднеси, будь ласка, картину.
   Н а д і я  П е т р і в н а (голосно). Так, годі про справи, подаємо пельмені. Зоя, готуй місце для блюда. (Галина ставить блюдо на стіл). Пригощайтесь, пельмені сибірські. Перець, гірчиця на столі.
   Б е з в е р х и й. А хто тут з Сибіру? Я там служив, місця тамошні добре знаю.
   А р т е м. Це мамочка нас балує, вона у нас сибірячка.
   Н а д і я  П е т р і в н а. Їжте на здоров’я, уже друга закладка закипає.

               Їдять, розмовляють.

   А р т е м. Вася, що там за новина?
   Б е з в е р х и й. Рішення про оренду приміщення для салону краси прийняте. З понеділка можеш запускати будівельників.
   А р т е м (Зої). Чуєш?  Готуй документацію на відкриття. Треба підрахувати затрати на ремонт, я будівельників знайду.
   З о я. За це треба випити.

               Артем наливає всім коньяк, п’ють.

   Б е з в е р х и й ( Зої). А назву салону вже придумали?
   З о я (натхненно). Атож. В ночі приснилось: «ЗАЙКА МОЯ». Подобається?
   Б е з в е р х и й. Вмерти і не жити. (Сміється). Не дурно звучить! Га? (сміється). Піду до «ЗАЙКИ МОЄЇ»… Зоєнька, ну, прямо в самісіньке яблучко. Все місто буде біля твоїх… рук.
   З о я. Хіба можна бажати більшого?
   А р т е м. Ну, давай ще по чарці та підемо в садок побалакаємо. (П’ють).
   Н а д і я  П е т р і в н а. Добирайте пельмені бо вичахають.
   Б е з в е р х и й. Я здаюсь. (Підіймає руки догори). А пельмені файні. Щиро дякую. І як вони у вас, сибіряків, такі смачні виходять?
   Н а д і я  П е т р і в н а. Секрет треба знати, (посміхається), як в тому анекдоті, коли помирає старий єврей, а він тільки один в сімї знав секрет заварки чаю. Всі родичі зібралися біля смертного одра і чекають коли він нарешті передасть його в спадок. Нарешті він відкрив очі і ледь чутно промовив: діти, не жалійте заварки. (Всі сміються, Артем і Василь Іванович встають із-за столу)
   А р т е м. Може ще по чарці?
   Б е з в е р х и й.  Досить (достає пачку цигарок). Давай відійдемо, кой що перетерти потрібно. (Відходять на край сцени). Палити будеш? (клацаючи пальцем виштовхує цигарку).
   А р т е м. Ти ж знаєш, я в палінні толку не розумію. (Безверхий палить). Колись, ще в армії, сидимо відпочиваємо. Підходить наш командир батареї і сідає поряд з нами. Ну що, бійці, запалимо? і дивиться на мене. Хтось подав йому нашу, бронебійну, «Армійську». Я теж, щоб не вдарити лицем в багнюку, запалив. Після першої затяжки в мене сперло подих, помутніло в очах, я закашлявся і не вимушено, на всю міць своєї горохом набитої утроби, випустив такого «голубка» що покотом положив всіх. Я ладен був крізь землю провалитись. Нарешті командир, прийшовши до тями, сказав: «Раз до цих пір смаку цигарок не пізнав, щоб ти більше їх і в руках не тримав. Зрозумів?». Так точно – відповідаю. З того часу – як бабка пошептала.
   Б е з в е р х и й. Це добре коли все добре. Я ось про що хотів з тобою поговорити...  Пауза.  (Робить глибоку затяжку, кільцями випускаючи дим догори). Часом ти не думав над тим, щоб заснувати будівельно-монтажну фірму?
   А р т е м (дивиться здивовано). Ні. (Знизує плечима). А для чого? З мене і міськводомережі вистачає. Доречі, на Парковій порив водогону, зараз там бригада працює, до темна постачання відновимо.
   Б е з в е р х и й. Гаразд. Мені вже доповіли. Роботу закінчите, доповіси черговому в мерії. (Дивиться пильно в очі). Я хочу щоб ти мене зрозумів вірно. Мені потрібна в місті своя будівельна фірма. Зараз всі роботи, що виконуються коштами бюджету, ідуть через публічні торги, так вимагає закон. Із-за цієї казуїстики ми не встигаємо освоювати ті кошти що нам виділяє держава. Де мені шукати виконавців? Та й кошти часто отримуємо на рахунки в кінці року, так що освоїти їх вчасно, немає ніякої можливості. Таким чином держава однією рукою кошти виділяє, а другою забирає – як не освоєні вчасно. Тому інколи приходиться до тендерів допускати різних «варяг». Вони не контрольовані. Гроші просто витікають у пісок, мимо наших рук. Розумієш?
   А р т е м. Не зовсім. Але при чому тут я?
   Б е з в е р х и й (хвилюється). Пояснюю для особливо недотепних. Мені потрібна підконтрольна фіктивна фірма яка буде учасницею деяких тендерів. Через мої канали впливу вона буде (клацає пальцями) перемагати, і, таким чином, отримувати замовлення на виконання планових робіт. Влада тоді буде спроможна контролювати всі фінансові потоки і гроші вже не вислизнуть із наших рук. Тепер зрозумів? (злегка штовхає кулаком в живіт).
   А р т е м (заклопотано). Але для такої фірми потрібна матеріально-технічна база, люди і т. і.  Ні, я не зможу потягти на собі все це.
   Б е з в е р х и й. А «МІСЬКВОДОМЕРЕЖА» це що, не фірма? (підвищує голос). З потрібними людьми все обговорено. Роботи будеш виконувати силами водо мережі, а кошти ми будемо проводити через твою, так би мовити, фіктивну фірму. Це такі прості речі, ними користуються всі мери міст. Треба вміти заробляти гроші, дружище. (Плескає рукою по плечу).
   А р т е м. Але це не зовсім чиста схема…
   Б е з в е р х и й. Та годі… теж мені мораліст… Ми ж роботи будемо виконувати… Дивись на це простіше.
   А р т е м. Пропозиція цікава. Я подумаю як все це облаштувати.
   Б е з в е р х и й. Думай, та не довго. Займись реєстрацією фірми, на кого папери оформити, подумай сам. Час – гроші. Лади?
   А р т е м. Добре.
   Б е з в е р х и й. Ой, мало не забув. А ти так і залишаєшся в соціалістичній партії?
   А р т е м. Так. А що?
   Б е з в е р х и й. Розумієш, тут є одна заковика. Після виборів ситуація різко змінилась. Погрались в демократію і досить. Ліберали міцно взяли владу в свої руки. Прийшов папір про звільнення з посад всіх керівників державних установ та підприємств, котрі  є членами іншої політичної сили.
   А р т е м (здивовано). Дурниця якась. А сам ти від якої партії балотувався?
   Б е з в е р х и й. Стривай. Не гарячкуй. Це політика. Як що хочеш знати, я зараз теж ліберал-патріот. І, як бачиш, цвіту і пахну. Давай, з понеділка, пиши швиденько заяву і йди на уклін в райдержадміністрацію, це для нашої справи вкрай необхідно.
   А р т е м. Але ж це зрада своїх друзів – одно партійців. Я не можу цього зробити. Я замісник голови нашого партійного осередку вже п’ять років, і, ось як сніг їм на голову, стаю лібералом. (Хвилюється, тремтить голос). Як це називається? У нас свої принципи, у них свої… Ні, ні, це неможливо!
   Б е з в е р х и й. Пусте. Про які принципи ти говориш? У всіх партій принцип один – влада і гроші.
   А р т е м. Але крім влади і грошей є ще щось!
   Б е з в е р х и й. Це вже пафос, друже, треба жити реаліями часу. А реалії такі: прийшли до влади Л І Б Е Р А Л И.
    А р т е м. Знову наступаємо на ті ж самі граблі.
   Б е з в е р х и й. Я сам все добре розумію, але живу сьогоденням. В політиці, запам’ятай мої слова, хто тримається якихось принципів частенько опиняється на узбіччі або у в’язниці.
   А р т е м. Ти мене ламаєш через коліно.
   Б е з в е р х и й. Дурниці. Я тобі простягаю руку допомоги. Ти що, готовий піти з посади заради принципів?
                                                     ПАУЗА
   А р т е м. Мені, поки що, це не спадало на думку.
   Б е з в е р х и й. В місті тебе знають. Водомережу ти перетворив в сучасне підприємство, витяг з боргової ями, зараз багато знайдеться бажаючих тебе замінити. Думай за себе і за людей, що стоять за тобою, і не дозволяй політиці думати за тебе.

               Чути як під’їхала машина, хряпнули дверцята. У двір зайшов Павлуша.

   П а в л у ш а (до жінок). А шеф мій де?
   В і р а  І в а н і в н а (показує рукою). В садку. Язиками зчепились.
   Б е з в е р х и й. Чуєш? Павлуша вже приїхав. (Поглядає на годинник).
   А р т е м. Може ще по чарці? А то все справи та справи.
   Б е з в е р х и й. Ні. Дякую. Мені завтра вранці на Київ. ( Павлуші). Я тут, зараз їдемо. (Тисне руку Артему). Ну все, бажаю всіх благ. Бувай. (Підходить Зоя).
   З о я. Вася, ти що, вже їдеш?
   Б е з в е р х и й. Справи, Зоєнька. Дякую за стіл. Бажаю вам приємного відпочинку. Допобачення. (Махає рукою).

                                       Безверхий і Павлуша покидають сцену.

                                                         ЗАВІСА












Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Закони жанру

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 16-10-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.71732807159424 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …