Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2641
Творів: 48599
Рецензій: 93359

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза п*єса

ТАКІ ПРОСТІ РЕЧІ (продовження)

© Анатолій Азін , 09-10-2013
                                                    
                                                        ДІЯ ДРУГА

    Декорації першого акту. Чути як по дорозі гуркотять машини аж здригається земля. Віра Іванівна стоїть біля фіртки – виглядає машину зятя. Надія Петрівна порається біля столу. Чоловіки сидять у садку на скамейці, розмовляють. Зголоднілі діти бешкетують.

   В і р а  І в а н і в н а (радісно вигукує). Приїхали нарешті. Слава Богу! (внуку). Ану швиденько, відчиняй ворота.
   Т и м о ф і й (підбігає до воріт, відчиняє). Хо-хо! З приїздом! (відскакує, пропускаючи машину до двору).

     Хряпають дверцята. Виходить Зоя. Загоріла, струнка, туфлі на височенних каблуках. Артем дістає валізу.

   З о я (обіймає сина, цілує). Я так за тобою скучила…
   Т и м о ф і й. Тебе так довго не було… (заглядає матері в очі).
   З о я (гладить рукою сина). Подарунок тобі купила.
   Т и м о ф і й (викрикує). Плеєр?
   З о я. Плеєр, як і обіцяла. (Виймає з дамської сумочки подарунок і дає сину, цілує матір, потім свекруху, вітається з татом і свекром, всі ідуть до столу). Ну, як у вас тут справи? (дивиться на матір).
   Т и м о ф і й. А тато дві ночі дома не ночував.
   А р т е м. У-у-у… Зрадник.
   З о я (сердито). Я зараз з вами усіма розберусь.
   Т и м о ф і й (винувато заглядає в очі матері). Одну ніч він на рибалку їздив, навіть снасті брав з собою, а іншого разу був на симпозіумі, тільки вранці дуже горілкою смерділо…
   А р т е м. Ти що, шпигував за мною?
   З о я ( Артему). Це правда? Знову походеньки?
   А р т е м. Заспокойся. Я ж не питаю про твої походеньки. (Заносить в дім валізу).
   Н а д і я   П е т р і в н а. Ну, годі вам. (До внука). Іди гуляй, он хлопець тебе чекає. (До невістки). Ми вас чекали з нетерпінням. Уже все готово. Пельмені наліпили, гуска в духовці мліє, рибу посмажили.
   З о я. Прямо з корабля на бал.
   В і р а  І в а н і в н а. Доню, може що не так, вибач, господарів багацько… Ти не хвилюйся. Іди в дім. Приводь себе до ладу – і до столу.

            Зоя, господарським прискіпливим поглядом, оглянула стіл. Привіталася з Галиною.

   З о я (Галині). Я там привезла рибу в’ялену, поріжете чоловікам до пива.
   Г а л и н а. Добре. Як відпочивала?  
   З о я (посміхається). Відпочивати – не працювати. (До матері). А де інші?
   В і р а  І в а н і в н а. Свєтка з Жоржем під кондиціонером біля телевізора. Після обіду збираються на річку.

             Двері дому відчиняються, виходить Світлана, а за нею і Жорж.

   С в і т л а н а (радісно). О! Зоя, привіт! (Лукаво). Наше вам з кісточкою. (Низенько вклоняється). Як там «перлина біля моря»? Як доїхала? (цілуються)
   В і р а  І в а н і в н а ( Жоржу). Закривайте двері мерщій, кондиціонер працює, тай мухи налетять.

             Жорж закриває двері, вітається з Зоєю.

   З о я ( Артему). Де моя дорожня валіза?
   А р т е м. Я її в дім заніс.
   З о я. Там, в машині ще кульок з рибою. Занеси на кухню.
   А р т е м (з іронією). Слухаюсь і повинуюсь.
   З о я (матері). Я пішла: душ прийму, розберу валізу, а ви накривайте стіл.

               Виносять напої, холодні закуски. Вентилятор,спрямований на стіл, відганяє мух.

   В і р а  І в а н і в н а. Гарно гуляти на подвір’ї, та від мух спокою немає, а вечором – від комарів.
   Н а д і я  П е т р і в н а. Не в будинку ж сидіти, коли такий двір є. Садок. Пташки співають. Прямо райська благодать. А ми в своїй квартирі, як в шпаківні, на дев’ятому поверсі і літо, і зиму. Тут вільно, є де розвернутись. Єх, де мої сімнадцять років… (дітям). Мерщій мити руки і до столу. Підходять Григорій Матвійович і Віктор Станіславович. Проходьте, сідайте. Іменинник з Зоєю у центрі столу сидітимуть, а ви – де кому подобається. ( До Віри Іванівни). Свахо, сідайте ближче до Гриші, ви ж не кума, вам залицянь нічого боятися. (Сміється). Я буду з краєчку, на підхваті у Галини.

                 Виходить з будинку Зоя. Волосся ще вологе. Всі розсаджуються за столом. Григорій Матвійович відкорковує пляшку шампанського і наповнює келихи – дітям колу.

   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч (стоячи піднімає келих).  Дорогий синок! Ми з мамою поздоровляємо тебе з святом! (Всі піднімають келихи). Бажаємо тобі міцного здоров’я, щастя, миру і спокою в родині, та успіхів у всіх твоїх справах. Даруємо тобі ось цю картину, (Надія Петрівна подає) яку я намалював для тебе.
   Н а д і я  П е т р і в н а. Даруємо. (Цілує сина).
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. Це моя одна із останніх робіт…

                    Артем ставить келих і бере в руки картину, розглядає.

   А р т е м. Дякую… дякую! (Передає картину дружині).
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. Ну, будьмо!

                     Всі п’ють, закусюють. Лунають тости, побажання, сміх.    

   З о я (ставить порожній келих на стіл, розглядає картину). Фє…  Здалеку ще й можливо щось розгледіти, а зблизька… бій в Криму – все в диму… Мабуть не знаєте чим зайнятись на пенсії? Творчість – це доля диваків та пенсіонерів. А тепер рідню грузите? (Посміхається).

                                                             ПАУЗА

   Г р и г о р і й  Ма т в і й о в и ч (спокійно). Зоєнька, Лотрек теж спочатку свої картини дарував друзям і родичам, а згодом вони стали шедеврами.
   З о я (здивовано). А хто це?
   А р т е м. Прикуси язика.  
   З о я. Синку, віднеси подарунок в будинок. (До Галини) Подавайте вже гаряче, з вчорашнього дня макової росинки в роті не було.
   Г а л и н а. Що, гуску нести?
   Н а д і я  П е т р і в н а (готує місце на столі для блюда). Неси.

               Галина ставить блюдо з гускою на стіл. Надія Петрівна ріже на порції. .

   З о я (здивовано). Що,.. гуска з яблуками? Ніколи не їла. (Подає тарілку). Мені крильце і яблучка! (До свекрухи). Це по вашому рецепту?
   Н а д і я  П е т р і в н а. Ні. Це творчість Галі.
   Г а л и н а. Їжте на здоров’я.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч (дружині). Ти б краще їй грудку поклала, а то крильцями змахне і полетить. (Сміється, погляда на Артема).
   В і р а  І в а н і в н а (піднімає келих). Дорогі свати! Я хочу сказати вам велике материнське спасибі за вашого сина, нашого зятя. Ваш син, по Божій милості, став і нашим сином. Ми його любимо як своїх рідних дітей. Так випєм за наших дітей!

               Всі п’ють, закусюють, розмовляють, сміються.

   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч (командирським голосом). Ось послухайте мене! Коли ми жили в Туркменістані…
   Н а д і я  П е т р і в н а (шарпає чоловіка за рукав сорочки). Гриша, будь стриманим.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч (відмахується рукою). Відстань! (Голосно). Там гостям, перед їжею, подають в піалах зелений чай і солодощі. А потім, коли піт вже почне виїдати очі, подають їжу і випивку. Горілку п’ють не келихами, як у нас, а піалами. Наливає сам господар; і буде наливати доти, поки гість не переверне піалу вверх дном, або не засне тут же, за дастарханом. Гість там особа почесна і недоторкана…  
   Н а д і я  П е т р і в н а. Ну, почалося… (до свахи). Ми ж будівельники, а будівельників там шанують.
   А р т е м. Тату, ми це вже чули: і про злітні смуги в горах, і про шахти для ракет, і про уранові рудники… Ти б розповів нам про щось новеньке, а то живете все химерами радянської пори.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в  и ч (схвильовано, голосно). Новеньке?.. Новеньке кажеш! Вас, молодих, зараз крім грошей і розваг більше нічого не цікавить. Ми (б’є себе кулаком в груди) були поколінням творців, країну будували, і нам є про що розповісти та передати вам в спадок. А ви, покоління споживачів! Що потім своїм дітям скажете? Як баблом кишені набивали? Чи як прохукали те що отримали задарма?
   Н а д і я  П е т р і в н а. Гриша, заспокойся.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. А що, не так? Ось їхали ми до тебе, вся траса забита  трейлерами з іноземними номерами. Все везуть і везуть легкові автомобілі. Чуєте гуркіт який на трасі. ( Показує рукою в сторону дороги). Ось тобі і нове… Хіба було колись таке? Немов окупація! От скажи мені, куди вони їх везуть?...
   А р т е м (здивовано). Як куди, на Київ! Зараз німці не встигають для нас машини клепати. Тату, ти вже старий і відстав від життя. Для них тут новий ринок збуту відкрився.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. Для кого той ринок?
   А р т е м. Для людей, тату, для наших людей.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. Не розумію. А де ж грошей стільки набрали наші люди? Машини даром не роздають. Може я дійсно чогось не розумію?.. (знизує плечима). Ми з матір’ю, щоб купити свої «Жигулі», десять років по копійці збирали…
   А р е м. Чудний ти татку…  Де?.. де?... У банку! Звернись до банку -  і тобі дадуть.  Раніше такого не було, а зараз – будь ласка, бери – скільки заманеться. Ми теж взяли позику – п’ятдесят тисяч «зелених». Будемо розширяти свій бізнес. А люди беруть позики на споживання, от і пруть до нас машини та всяку всячину із всього світу.
   В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч. У нас навіть по ринку ходили банківські працівники і заохочували до взяття позик. Зваблювали нас всілякими вигодами. (До дружини) Може і нам взяти? На тім світі поквитаємось.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч (з жахом). Так позики повертати треба, з відсотками, та ще й «зелені»… Це якась пастка для народу…
   Ж о р ж. Вірно кажете. Це дійсно пастка і для народу, і для держави. Я рахую, що ця фінансова агресія, вчинена світовим капіталом, має на меті лише одну ціль – контролювати   наше незріле суспільство.
   А р т е м. А дійсно, де банки відразу взяли стільки грошей, та ще й «зелених», що роздають їх направо і наліво? Світлано, ти ж банкір, поясни людям. (Розводить руками).

                                                          ПАУЗА

   С в і т л а н а (неохоче). Наш банк взяв позику у світового банку для розвитку в країні малого та середнього бізнесу. Є така державна угода.
   А р т е м. А при чому тоді тут споживче кредитування?
   Ж о р ж. Від цих позик народу зірвало дах. На селі вже й худобу позакладали. Скоро колектори з прасками підуть вибивати борги.
   С в і т л а н а (знервовано). Це бізнес, банку теж потрібно заробляти гроші. А народу треба думати як йому потім повертати банку взяті кошти.
    В і к т о р  С т а н і с л а в о в и ч ( підскакує на стільці). Наш народ думає заднім місцем. (Показує рукою).
    С в і т л а н а. Ну, це вже його справа. Час зараз такий, що треба нарешті навчитись думати головою.
   Ж о р ж. Ви зваблюєте народ своєю агресивною рекламою. В телевізорі, на кожній програмі, банки пропонують гроші. На кожному стовпі висять об’яви: «Гроші в кредит без залогу і без застави». Як тут не знесе дах… А позики бере хто? Молодь! Їм потрібно все і відразу. Вони максималісти. Про майбутнє ніхто не думає. Майбутнє десь там,.. за обрієм. Молодь живе сьогоденням, а там хоть трава не рости.  
   С в і т л а н а. Ось ми і пропонуємо не світле майбутнє, а світле реальне – гроші сьогодні, а повертати будуть потім. Нехай працюють, рухають економіку заради майбутнього.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. Це просто якась спільна втрата здорового глузду. Погано закінчите, панове! Пора майструвати шибениці.
   Н а д і я  П е т р і в н а. Досить вам про гроші. Їжте! Пийте! Веселіться!

              Артем вмикає музику. З гучномовців лунає дурманячи мелодія: «гоп, гоп, чи не гоп – ми весело гуляємо»… всі встають із-за столу, танцюють.

   Т и м о ф і й. Мамо, ми з Дімою підемо гуляти.
   З о я. А ви наїлись?
   Т и м о ф і й (стверджуючи киває головою).
   З о я. Ідіть. Нічого вам тут біля дорослих товктися.

              В Артема дзвонить мобільний телефон.

   А р т е м  (підносить телефон до вуха). Козаченко на зв’язку. (Слухає, відходить до краю сцени). Голосніше! Не чую! ( Зої). Зроби тихіше музику. Це з роботи. (В телефон). Де порив? Так… так… так… Бригаду відправили?  (Слухає, потім голос зривається на крик). А ти для чого там сидиш? Шукай старшого майстра і нехай керує! Воду перекрили? (Слухає. В телефон голосно). То не твоя справа. Міському керівництву я сам доповім. Все. Полагодите – дзвони. Я на зв’язку. (Ховає мобільний, підходить до гостей). Робота така…

              Тихо грає музика. Жінки пораються біля столу. Чоловіки відходять на край сцени, розмовляють.

   Ж о р ж. От я й кажу, що гроші це зло, але яке лагідне зло – підступне. Вам, старшому поколінню відома популярна пісня тих часів: «жила б країна рідна і немає інших турбот…», але при зміні суспільно-економічної формації в державі, що відбувається зараз, гроші, при крайній бідності населення, набули культового значення і тому треба ставитись з розумінням до людей які без оглядки, з першої нагоди, кинулися до банків за тим довгоочікуваним добробутом, котрого вони так довго чекали.
   Г р и г о р і й  М а т в і й о в и ч. Гарно говориш. А я думаю - гроші це один із чинників, що губить наше чоловіче життя. (Цокає шалабаном себе по горлу).
   Ж о р ж. Гроші – це один із стовпів на яких тримається держава, але якщо вони гублять наше чоловіче життя, з чим я згоден, то вони мають не менш пагубну силу і для держави, коли нею керують дурні. Зрозумійте, наші банки беруть валютні ресурси за кордоном, але в економіку країни вони не інвестують, а кредитують населення, стимулюючи споживчий ринок, тому наша промисловість занепадає, а гривня стає лише символом країни породжуючи інфляцію з усіма витікаючими обставинами.
   С в і т л а н а. Для того і банки існують, щоб приваблювати клієнтів високими депозитними відсотками та доступними кредитами.
   Ж о р ж. Так, так… Доки гроші лежатимуть на депозиті інфляція з’їсть відсотки. У нас дурнів не сіють, не жнуть – вони самі ростуть.
   С в і т л а н а. Зате гроші захищені.
   Ж о р ж (посміхається). Не кажи. (Свариться пальцем). В разі банкрутства банку, а це може статися уже скоро при такій кредитній політиці, держава гарантує вкладнику лише якусь частку: решта – тю, тю… Що, не так? Це шахраї придумали комерційні банки, щоб можливо було вільно управляти грошовими потоками без участі в капіталізації економіки.
   С в і т л а н а. Але ж комерційні банки оперують фінансовими потоками вільних грошей створених надприбутками.
   Ж о р ж. І кредитними ресурсами іноземних банків – донорів.
   С в і т л а н а (сердито). Багато ти знаєш.
   Ж о р ж. Що є, то є. Як на мене, комерційні банки, це не що інше як гігантська всесвітня павутина із фінансових пірамід пост капіталістичного розвитку суспільства, де діє проста схема: гроші роблять гроші.
   С в і т л а н а. Так працює зараз вся світова фінансова система.
    Ж о р ж (єхидно). А як же бути з класикою капіталістичних відносин: «товар – гроші – товар»?
    С в і т л а н а. Зараз гроші не мають прямого відношення до реальної ціни на товар. Вони функціонують самі по собі.
   Ж о р ж. Дивно це чути від фінансиста. Всі дують мильні бульбашки.
   С в і т л а н а (знизує плечима). Така реальність.
   Ж о р ж. Оце, на жаль, і є спусковим гачком для кризових явищ; бо всі комерційні банки, без винятку, орієнтовані на швидкі гроші. Вони стимулюють споживчий ринок, який і генерує  надприбутки фінансової олігархії.
   А р т е м. А що, сфера споживання не розвиває промисловість?
   Ж о р ж. Розвиває. Але питання, чию? Та й  споживчий ринок має свою особливість – швидко наповнюватись. Це дуже не стабільний, ризиковий ринок. В виробництві засобів споживання дуже часто виникає перевиробництво – товари перестають купувати.
   А р т е м. Ти намалював картину в темних тонах.
   Ж о р ж. Але це такі прості речі які люди мають чітко усвідомлювати. Звертаючись до банку, вони відразу стають гравцями з гігантською машиною, яка налагоджена на виграш в будь яких економічних ситуаціях.
   С в і т л а н а. Це не зовсім так. Банки теж ризикують.
   Ж о р ж. Але ж банки грають не на свої гроші, а на гроші своїх клієнтів. Свій прибуток вони своєчасно виводять із грошового обігу, як і типова фінансова піраміда.
   А р т е м. А чому банки кредитують валютою?
   Ж о р ж. Бо їм так вигідно, щоб клієнти повертали борг валютою, а валюту у них же і купували. Цим банки страхують себе від всіляких негараздів, за рахунок своїх клієнтів, при фінансовій нестабільності в державі. Зрозумів? Це завжди відбувається так в перехідних економіках. Для когось гроші це лише засіб для існування, а для банкірів – лише товар.
   А р т е м (чухає потилицю). Зрозуміти то зрозумів, але другого шляху немає. Бізнес на свої кошти не підняти.
   Ж о р ж. Страховкою для бізнесу може бути лише такий бізнес, який дасть змогу заробити швидкі гроші, іншого не дано. Ти, як брав позику, розрахунки робив?
   А р т е м. Так. У Зої уже є невеличкий бізнес на два господарі, але ми хочемо розширити його і стати господарями самі. Уже і приміщення підшукали.
   Ж о р ж. Зараз на споживчому ринку виникло збудження, але це не надовго. Спішіть робити гроші, панове. (Потирає руки).
     С в і т л а н а. Давайте танцювати, розважатись, сьогодні  такий день… (Обнімає чоловіка,цілує).
                Грає музика, всі танцюють.
                            
                                                      ЗАВІСА










Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.71214985847473 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …