Коли Гітлер був маленьким, його вкусив собака. Собака виріс і забув. А Гітлер виріс і не забув. І тому, коли він став дуже дорослим, то, потираючи місце давнішнього укусу, наказав винищити всіх євреїв.
Чому євреїв?
Так італійці же були союзниками!
А собака, який укусив маленького Адольфа, тим часом став дорослим псом і навіть балотувався до Рейхстагу, але програв кандидату від націонал-соціалістичної партії.
Якщоб Борман знав, що саме керувало Гітлером під час антиєврейської кампанії, то до євреїв приєдналися б і русини. І не було б ніякого Ворхолу.
Але історія керувалася власними планами на своє майбутнє.
Євреї мужньо сприйняли свою долю і, весело заповнивши потяги, поїхали освоювати Освецим.
У цей час Елвіс Преслі ще був маленьким і не мав власної думки щодо всього цього. Може, це й на краще.
Якось Гітлер поїхав у Вінницю, бо чув від Ейншейна, що у цьому місті гарні дівчата і добрі врожаї картоплі.
Дівчата Адольфа не вельми переймали через те, що його в дитинстві вкусив собака. А от картоплю він полюбляв.
Буває, вийде на город, піде до грядок із картоплею, викопає руками бульбу-дві і так і почне їх їсти сирими. Дитя!
Чим саме Гітлер займався під час своїх постійних перебувань у Вінниці, невідомо. Але в архівах місцевої міліції залишився протокол від 28.05.1942 року, у якому йдеться про те, що громадянин Гітлер А.Е., перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, почав чіплятися до громадянина Шухевича Р.Й., що також перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Сварка переросла у бійку, перервану втручанням наряду дружинників. Обидва учасники бійки були затримані та проваджені до найближчого відділення поліції.
У відділенні Гітлер продовжив ображати свого опонента, працівників поліції та їх добровільних допомічників із складу місцевого населення, лаявся німецькою мовою і навіть укусив офіцера, аргументуючи свої дії словами: "Я - Гітлер!" і цитатами зі священої книги німецького народу "Майн Кампф".
Біографи Гітлера вважають, що приблизно у той самий час Гітлер був змушений звернутися до стоматолога.
Вранці стрезвілі громадяни Гітлер і Шухевич були відпущені на волю і, кажуть, від'їхали від відділення однією таксівкою.
З цього приводу доречно б було згадати історію, що відбулась, коли Гітлер ще працював водієм таксі.
Не всі знають, але колись Адольф був культовим персонажем у середовищі мюнхенської таксівської громади та пасажирів столиці Баварії.
Тоді майже увесь Мюнхен знав цього кремезного білявого парубка за кермом сріблястого Лорен-Дітріху. Його поважали колеги, любили пасажири, кохали гарні дівчата. А все через його красу та неперевершене почуття гумору. Бува, сяде якийсь печальний єврей у таксівку із Гітлером за кермом. А той йому й анекдот про Гіндербурга, і свіжу плітку про Марлен Дітріх, і Сталіна спародіює. Всі його любили.
Але якось підсів до нього сумний підполконик Ісаєв, а Гітлер не зміг його розвеселити. А все через те, що його в дитинстві вкусив собака.
Після цього Гітлер відмовився під прибуткової кар'єри таксиста і пішов у політику.
Ось так йому той собака все життя зіпсував.
