Цукор. його перетерли у пил і розвіюють над льодяним повітрям з
15 поверху. він літає хмарками над нашою вулицею, щоб
брудне повітря стало білим і солодким. він запорошує собою дороги,
світиться у темряві різнокольоровими квіточками, падає на вії.
якщо підняти голову до неба та відкрити рота, то він потрапить
усередину. Нагадує теплий сніг влітку. Такого не буває?
Лише повір у це. Можна кружляти по світлим нічним вулицям та ковтати
солодкі хмарки) можна сісти на біло-зелену травичку в парку та
триматися за руки, щоб не заблукати, щоб не втрачати цей погляд
ні на мить. Дивитися в усміхнене від солодощів личко
та посміхатися у відповідь. А сніжок все сиплеться і сиплеться
з того дому. Засипає все навкруги. І музика грає.. Напевно Вівальді.
Вона така життєрадісна, що хочеться танцювати, танути в твоїх обіймах!
Бігти по вулиці, наздоганяти цукор, котрий летить все далі й далі.
Бігти туди, де роздають безкоштовне щастя. Просто так, за гарні очі.
А очі сьогодні вночі гарні у всіх, тому що в них відблискують хмаринки.
Вони залітають у відкриті хвіртки, наповнюють кімнати, і всі вибігають
на вулицю за своєю порцією щастя. Не поспішайте, вистачить на
кожного. Тому що немає черг. Тому що його не зважують, а просто
вкладають у серце, варто лише подивитися. Побігли далі, у той
куточок, де лежить помаранчево-зелена ковдра з квітів, туди, де можна
лежати в обіймах пелюсток та дивитися на зірки в твоїх очах. Вони
такі глибокі та яскраві. Я б рахувала їх цілу вічність. Вони зникають
та з'являються знову. Я знаю, навіщо це: щоб я могла збитися
та почати рахувати знову, щоб не відводила від тебе погляду.
А на стінах діти малюють сонце, щоб надворі було ще світліше, адже
їх серед ночі не пускають на двір) вони такі малі, але такі щирі,
вони знають, що таке щастя і без цукрової пудри. А ми вже забули..
Тому Бог найняв янголів, щоб вони нагадали нам, як це добре...
Він зробив все солодким, щоб хотілося повернутися в цю ніч, адже
солодощі викликають залежність..
А я проковтнула хмаринку ще в дитинстві, тому я щаслива.
Просто іноді забуваю кольори, але ти допомагаєш. А хто ти?
Я не знаю. Та це і не важливо. Важливо те, що тепер цукор в моїх очах..
Дивись у них частіше, а я буду вічно рахувати твої зірочки...
