На дворі було +40, противно шумів кулер старого комп'ютера, висмоктуючи гаряче повітря, на місце якого відразу ж прибувало інше, прожарене пекучим сонцем українського степу. Шурхотіла клавіатура, іноді поклацуючи засохлими крихтами вчорашнього хлібу. На пошкрябаному моніторі була відкрита стінка видалення популярного сайту vk.com. Сергій писав причину свого рішення:
"Я знаю, що інтернет, це пастка самотності, але продовжую у ньому сидіти. Не те що я люблю самотність, ні, це інше. Я б з задоволенням провів час у компанії друзів, але інтернет тягне. Це залежність. Після сидіння днями в інтернеті, коли трапляється якесь чп, і ти опиняєшся без інтернету, а ще гірше без будь-якого цифрового зв'язку, твоя ілюзія руйнується, і ти, нарешті вийшовши кудись з друзями, не можеш зв'язати ні слова. Вони теж. Ще годину тому лайкаючи твої записи на стінці, вони думали, що знають тебе як облупленого. Можливо. Але це знання ніщо. Ви не можете спілкуватися у реальному світі. Щоб краще себе відчувати, вам потрібно розійтись по кімнатах, і слати один одному СМСки, вставляти смайли з посмішками, коли у вас на обличчі сльози. Це стало нормальним. Але це не нормально! Це нісенітниця. Коли ви в останній раз посміхались комусь в вічі а не в монітор чи веб-камеру? Неконтрольоване використання інтернету — це пастка, яка губить нас повільно, як те саме куріння чи зловживання алкоголем. І якщо ви хочете сказати, що все не так, то це означає що ви хворі. Хворі на інтернет залежність. Я це розумію, але я як той курець, що прочитавши на пачці “Куріння шкодить вашому здоров’ю” бере нову сигарету, щовечора засиджуюсь допізна в інтернеті, а прокинувшись, ще навіть повністю не розплющивши очі, заходжу і читаю нові повідомлення. Я залежний. Я самотній. Я лайкнутий на всю голову.
П.С.: Якщо вам сподобався запис, не забудьте поставити лайк і натиснути ’Розповісти друзям’."
Тяжко зітхнувши, Сергій натиснув "Видалити сторінку". Він знав — вже через декілька хвилин почнуться ломки.
