Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2572
Творів: 46717
Рецензій: 91103

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Думки заміжньої жінки. Тільки тобі дотиком з неба, тільки мене, тільки для тебе

© Світлана Кедик, 13-09-2013
У тиші зідраної з неба
Вродились щедрими слова.
Тоді до нього потай підповзла,
Позаду спини звила бездну
І в бездну миром потекла.

Текла горілиць
В сліди вкладаючи вуста,
Долонями хапала мить
В якій змерзала, розпалювала хіть й текла. Текла, текла…
Розтікалася жінкою на обожненій спині, тулилась до скроні грудьми. А пальці…
А пальці писали свято в ореолах квітуючих мрій де двоє із ночі каралися спати, натомість безкарно ковтали із тиші слова, а тиша в безчесті ставала свята, непорочна, чистая діва – родила.
Гріх породілі в Раю пролунав.
- Ти чуєш, лунає й понині?
- Коли ми єдині.

А навколо осінь простелила килимом перші краплі дощу, вони присіли на підвіконня далеких мрій не бажаючи заходити всередину. Всередину світу із зовні, бо тут у купелі, у лоні життя так тепло і затишно і ніщо мене не відділяє від тебе. Між нами тільки тиша. Тиша зідрана дотиком з неба.
Вона витікає з моїх грудей тої пори коли ти скидаєш одежу, коли ти…
Вона стелить росу на пожовклі трави змиваючи багрянець зі щік й цілуючи вереск вустами  збирає з небес восковий сік.
Вона любить.
Вона любить крокувати боса голими рівнинами, горами, полями…
Вона любить топитися в океані не плисти і не плавати не кубовтатись  і навіть…
Вона любить паводок із листя, ховати волосся у віттях торкаючи стовбур губами, обіймати його любить. Ні, не руками. І кожного разу злизуючи новий ранок між ніччю й світанком розмальовує цілункові серпанки на тілі ще скропленому літом, вже не обтертим собою. Вона любить дихати…
Дихати… Як  вона любить дихати між тобою і мною. Від мене до тебе, від тебе до мене.
- Хіба я не жінка?
- Так. Вона.
- Лише.
- Вже.
Вона лише осінь. А ти – моя просинь. Тож і не дивно, що кожного разу коли ти в мене просиш трепету з листя в оголеній долі дівочій я віддано жаром проймаюсь в багрянім бажанні мовчки шепочучи - хочу. І ніхто окрім тебе не чує, не бачить те диво, що в серці малює стогнання душі. Бо тільки для тебе я. Тільки тобі.    

Тільки тобі дотиком з неба
Тільки мене, тільки для тебе.
Крізь просинь…

Осінь.
- Ну, от настала осінь. Вдягни мене, а то нагою…
- Ось. Так тепло? Тепло?...

Питав вкриваючи її Любов’ю.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 17-09-2013

ДЯКУЮ ЗА ЛЮБОВ

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анатолій , 13-09-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85865688323975 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …