Працював колись з одним третім штурманом - донським козаком зі станиці Кокчетавська Семикоракорського району. Розпивання горілки з цим штурманом завжди зводилося до того, що коли рівень оковитої в пляшці зменшувався до якоїсь відомої тільки самому штурманові позначки, щоразу починався один і той же донський монолог:
- А Гоголь - хто? - питав я у штурмана натомість.
- А дідусь Достоєвського - хто?
- А в Ахматової яке дівоче прізвище?
Я думав, що це суто морська манера спілкуватися і задавати питання. Але на тому тижні я випадково подивився інтерв'ю Гордона з космонавтом Павлом Поповичем. І зрозумів, що космонавти теж переймалися цими питаннями.
- А Корольов - хто? - спитав у Гордона Попович.
- А Челомей - хто?
- А Кондратенко, за чиїми розрахунками американці на місяць літали, - хто?
- А Кібальчич, який взагалі ракету винайшов, - хто?
- І навіть Ціолковський по матері - з роду Наливайків!
Я не знаю, що наливав Гордон Поповичу для хоробрості перед цим інтерв'ю, але тепер вже знаю, що нам можна вимагати від Росії та Штатів повернути нам принаймні Місяць та навколоземну орбіту. Бо основоположники космонавтики й ракетобудування - геть усі наші.
Але що нам робити з так званою російською літературою? Бо якщо з неї прибрати всіх наших, залишиться лише Фазіль Іскандер.
