Нещодавно, прийшла до подруги в гості, її маленька доня вибігла як завше радісно до мене та пообіцяла відкрити один секрет, який по її словах навіть мама не знає... ми пішли пити чай з чиколядками, а потім Гафійка потягнула мене до себе в кімнату та почала розповідати ту диво таємницю.
Коли малеча доповіла мені свою оповідку, я напевне поблідла та перемінилася на обличчі, по мні бігали мільйони мурашок які розносили по тілу гарячку з холодним потом. Я звісно пообіцяла Гафієчці що нікому нічого не розповім. Та співставивши її секрет який почула декілька хвилин тому та секрет який розповіла мені її мама декілька років тому, то зрозуміла, що говорили вони про одну і туж таємницю свого життя, яку вирішили довірити мені як головній берегині секретів. Та ні одна з них не знала про секрет іншої... отже..
...коли ми з моєю подругою Терезою були ще студентами київського вишу вона відкрила мені свою страшну таємницю, коли їй було всього шістнадцять вона завагітніла від свого сусіда, з яким з її слів нічого не було тільки хотілося попробувати смак кохання, от вони попробували і вона завагітніла, коли дізналася що вагітна то відразу ж розповіла про це свому сусіду та той сказав що він тут не винем, що сама винна. Вона боялася розказати про це мамі, бо знаючи її запальний характер вона б зірвалася на неї з криками та могла навіть добрячого ляпаса подарувати. Тому тягнула день за днем, так пройшло три місяці Тереза зрозуміла що далі тягнути не можливо і розповіла про все мамі, та на диво не розсердилася, та сказала, що ні про яку дитину мова йти не може, тому треба робити аборт, для Тери це було новим ударом. Вона плакала та благала маму залишити дитину, та мама була немов кат невблаганна та непохитна в своєму рішенні. Та в один сонячний ранок заявила що вони сьогодні ідуть до лікаря на операцію, вона вже про все домовилася, Тера знову плакала і благала та все було марно. Коли вона сиділа на гінекологічному кріслі її тіло сковував страх своїми міцними та болючими канатами, які не давали поворухнутися а з очей текли ріки сліз які пекли щоки і пропаловали її малинові губи які весь час мовили молитви. Вона почала провалюватися в якийсь тунель під дією штучного сну який був введений анастезіологом. Вона падала і падала в чорний тунель в якому не було навіть крихти світла, біля неї пролітали якісь предмети, люди які були їй знайомі і яких вона бачила вперше, і тут вона нарешті впала на щось вологе та слизьке, воно було холодне та смерділо до тошноти. Як розказувала Тереза вона не могла піднятися і іти пошукати якийсь просвіток бо коли впала то ніби приклеялася, вона почала відчувати дикий біль який розривав її на частини з середини, і тут на привеликий подив перед нею постало маленьке янголя яке було голе голісіньке а крильця його були общипані та лисуваті. Воно довго дивилося на неї а потім сказало що вона його мама і зробила великий гріх вбивши його, і що його душа буде тепер з нею поруч коли її буде добре щоб нагадувати про той страшний вчинок.
З цим Тера прокинулася і жила усе своє життя, й справді коли їй було весело чи просто добре то біля неї невидимо для інших з'являлося мале дитя яке було з кожним роком більше, сідало десь на видному місці так щоб Тереза бачила та гірко плакало...ось так Тереза мучилася поки не довідалася що знову вагітна. Саме в той день коли вона взнала про нове життя в її тілі, янголя перестало з'являтися.
Я сиділа та перебирала в голові дві історії які мені розповіли рідні між собою люди, історії були про одне й теж янголя.
Яке перестало зявлятися вагітній мамі та почало приходити побавитися до її донечки. Говорило з нею, ходило в садочок, їло кашу, ділило іграшки і стало справжнім найкращим другом, хоча видимим тепер лише для Гафійки.
Отак то, а ви кажете не вірити в дива.
