Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95688

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 36282, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.213.99.37')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Оповідання

Спогади мовчазного міста

© Мессіна, 17-07-2013
  Моєї бабусі не стало 5 травня 47-го року. Ні, вона прожила довге життя і на надгробку викарбувана інша дата, але не стало її саме сорок сьомого. То був звичайнісінький весняний день, місто пульсувало як живий організм - і сімдесят років тому, і сьогодні.
  І київська філармонія, де працювала Лариса - колишнє купецьке зібрання - теж змінилася мало. Спотворена бомбами, ледве врятована від знесення, стоїть і зараз, як мовчазний свідок війн і революцій. Лариса, граючи в оркестрі на альті, навряд чи замислювалась про те, що бачили ці облуплені стіни. На те й молодість, щоб не замислюватись надто, а все брудне, ганебне й безнадійне однаково завжди поряд. Без стуку вломиться - відчиняй, твоє лишенько.
  Воно прийшло з букетом після концерту, о тій порі, коли закохуватись треба, п'яніти від келиха вина й гуляти вечірніми вулицями. Місто дитинства, золоті бані церков вдалині, усміхнене юнацьке обличчя. Цей вечір міг би бути таким, проте закінчився в іншому, чумному світі.
  Василько Бондар - колишній її однокласник, нетерпляче тупцював під дверима. Вони зустрілись випадково, на вулиці, говорили багато і без пуття. То було вчора, а нині він вже чекав на неї з оберемком тюльпанів. Лариса пильно придивилась до кумедного хирлявого хлопця в мішкоподібному, ніби з чужого плеча костюмі і насилу впізнала його. Це тхоряче, землисто-сіре обличчя без усякого виразу миттєво стиралося з пам'яті. Вона пам'ятала його ім'я і голос, глибокий, надто густий для такого щуплого тіла. Пам'ятала, що в школі його частенько били старші хлопці, а сама вона, сміючись, бездумно, якось назвала його дегенератом. Але який він був, яке волосся, очі, губи? Пам'ять ані фрагмента не зберегла.
  Вона пішла йому на зустріч, спіткнулась в нових тісних черевиках, які були їй не по кишені, але й не взяти - шкода до сліз. Значення черевиків в житті вродливої двадцятирічної дівчини важко переоцінити. Василько втримав її за лікоть, випадково торкнувся грудей. Квіти полетіли в калюжу, він, не відпускаючи її руки, життєрадісно розреготався.
- Тебе арештовано. - просичав.
  Фраза, повторена тисячі й тисячі разів, фраза - правець, фраза - вбивця. Її вимовляють по-різному, серйозно і жартівливо, звитяжно і холодно-офіційним тоном. Це своєрідне свідоцтво про смерть і байдуже, що ти, безголосий, мимритимеш з-під землі. Як це усвідомити в одну хвилину? Це прозвучало як жарт і в очах його вицвілих не було нічого ворожого. Застигла, недоречна посмішка повільно сповзала з її сполотнілого обличчя. Її? Арештовано? Ні, так не буває. Он схвильовано перешіптуються перші скрипки, хлопці кларнетисти частують одне одного сигаретами. Вечірнє пожвавлення, сміх, святкові вогники в вітринах, а її - арештовано? Василь мовчки киває, стискає міцніше тоненькі дівочі пальці.
  І хочеться їй подивитись востаннє на цю будівлю і на цих людей. Вона досі вірить, що все це якась безглузда помилка, що все обов'язково з'ясується і її відпустять додому. Віра в справедливість найнаївніша з усіх вір. Аж ось під'їхав новенький Газ-М-20 бруднувато-сірого кольору, не той легендарний "ворон", що забирав вчителя Миколу Осиповича, а рік тому сусідку - Марію Саттлер, засуджену хіба що за німецьке прізвище. Стереотипи завжди заспокоюють. Дурна й недосвідчена, вона ще нічого не знає про різноманітність арештів.
  За що - питання риторичне, бувалі в'язні не задають його. Пізніше виплюнуть статтю і строк, її діло - покірно розписатись в отриманні. А що напишуть в протоколі, який вона після кількох безсонних ночей в холодному боксі не здатна буде прочитати - не має значення. Порівняння зі смертю - перше, що спадає на думку, але це не те, не те. Електричний розряд, удар в живіт військовим чоботом, страшне отупіння. А Бондар сипле наказами - поводься природно, мовчи, сідай в машину. І вона йде, похиливши голову, не в змозі витиснути з себе ні слова. Її неначе шматують колеса трамвая, затягують в кривавий коловорот. Молодша сестра, мамина мазунка, сьогодні, завтра і ще, можливо, багато років зустрічатиме ніч в тюрмі. Тужливі, болісні думки - про старих батьків, про брата, майнули востаннє і зникли. Бо ні родини, ні дому в неї більше нема, вона чомусь одразу зрозуміла це. Їм їхати недалеко, грайливо підморгують їй мерехтливі дорожні вогники, ніби сміються з її нещастя. Зараз заскрегоче стара брама і не стане її.
  А Київ жив, нічого не помічаючи, дихав пивними випарами й тонким ароматом акації. Кинуті в калюжу тюльпани, злодійкувато сховав під куртку молодий пропияка в пом'ятому картузі. Його пишнотіла любка, мабуть, довго тішилася з цього поминального букета.  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 5

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анізія, 09-06-2014

Нічого собі!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ганна Ткаченко, 22-07-2013

* * * * *

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Уляна Галич (Консуело), 20-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Nina, 19-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олена , 17-07-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ant.on, 17-07-2013

Сильна мініатюра

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 17-07-2013

Я за те, аби пам'ять жила.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 17-07-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.41786599159241 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …