Голубе, чисте небо, до якого хочеться дотягнутись. Доторкнутися, щоб відчути мрії наяву. Білі хмаринки, як острівці неземного блаженства, пливуть по буднях неба. Напевно вгорі життя, таке як у мріях. Може, на небі, всі наші бажання, самі смішніші, нездійснені живуть? І моя дитяча мрія реальна, мій ведмедик насправді говорить.
Хочу спробувати хмаринку на смак і відчути апетитний аромат морозива. Дотягнутись до білої хмаринки пломбіра, що повільно пливе по літньому небі та їсти її великою ложкою. Смакувати, забуваючи про сіре буденне життя. Так наче пливуче відерко морозива - єдине, що є у житті.
Після жаркого літнього дня, коли ти втомлений, лежиш на зеленій траві і спостерігаєш за заходом сонця. Небо набуває різних барв, малює свою картину, яка за 5 хвилин набуде зовсім іншого вигляду. А ти втомлений, заснеш дитячим сном, як тільки сонце зайде за обрій. Чудове літо, коли тобі шість років.
