Я так довго (17 років) намагався вразити свою доньку. Я привозив їй з рейсу ляльку Сінді, коли тут у всіх дітей ще були дерев'яні іграшки. Я бігав стометрівку за 10 секунд. Я годував її виключно бананами, папаєю та авокадо. Я вчив з нею англійську з дитячого садка. Я написав їй книжку. Я купив для неї комп'ютер, раніше, ніж його винайшли в IBM. Я багато ще чого робив, щоб вона нарешті мною запишалася, але усе сприймалося як належне і саме собою зрозуміле.
І ось нарешті моя мрія збулася. Буквально місяць тому моя донька заглянула через моє плече в екран, побачила мій статус на форумі і видихнула:
