"Фордем — 14 червня — [18]48
Моя люба міс Блеквелл,
боюсь, що ви думатимете про мене тільки лихе, а особливо що мені бракує звичайної чемності — адже ваш лист із-перед трьох тижнів лишався без відповіді.
Правда в тім, що мене не було вдома навіть довше, ніж весь той час . Ваш лист прийшов день чи два після мого від’їзду, і я отримав його щойно цієї хвилі.
І як я тепер маю вам відповісти? Ви не могли попросити поради у когось більш явно необізнаного, аби її давати. Помисліть на момент, як довго я був цілком осторонь літературного життя . Я не маю впливу – не маю ніякого. Ваші вірші, на мою відверту думку, милі — вони безмежно перевершують багато з тих… та більшість тих, що мали успіх в Америці; але ви зіткнетеся з труднощами при їх опублікуванні — з причин закону про авторські права, який нема потреби окреслювати ширше. Епплтони їх видадуть, залишивши за вами, евентуально, авторське право, але зобов’яжуть вас понести весь збиток, що його потягне за собою публікування; і вони відпустять вам десять відсотків усього виторгу, якого досягнеться по тому, як будуть сплачені всі видатки, — доти, доки триватиме довидавання книжки. Ніякий видавець не забезпечить вам ліпші умови, як ці, - та й навіть ці будуть більш вигідні для вас, ніж друк за свій кошт.
Якби я міг чимось вам прислужитися – як критик чи якимсь іншим чином, чи то після виходу книжки, чи перед ним, - кажіть мені не соромлячись.
Був би вам вдячний, якби ви відповіли на цього листа. Як так сталося, що ви відпливли до Провіденса? Чи це гра провидіння? А ви знаєте місіс Вітмен? Я відчуваю глибоке зацікавлення її поезією й особистістю. Я її ніколи не бачив… а, ні, один раз. Однак Анна Лінч мені розповідала багато речей про романтичність її натури, і це незвичайно зацікавило мене і пробудило в мені зачудування. Її вірші, поза сумнівом, є поезією – з чуттям генія. Чи не можете розповісти мені щось про неї… що-небудь… усе, що ви знаєте… і тримати це в таємниці – тобто нехай ніхто не знає, що я просив вас про це?.. Можу я вам довіритись? Можу – і довіряюсь.
Повірте – справжній ваш друг
Едгар А. По
Міс Анні Блеквелл
P.S. Можливо, вам було б доцільно зачекати з вашою збіркою до виходу «Художників Америки» - так, щоб іще підсилити певні враження, які викликає ваша «Легенда водоспаду»… але я городжу маячню — ви ж, звісно, вчините саме так.
Не маю сумніву щодо літературного успіху вашої книжки".
