Повільно крізь щілину пробралась тиша. Я будь-якої миті можу впасти. Врятуєш? Намагалась бути кращою за неї. Але тобі усе в житті байдуже. Хоча я знаю, що це лише спосіб існування, твій витончений особистий стиль, - лайно. Під час цієї вистави-драми на 87 дій ти так і не відкрився, приховуючи усю красу, сюжетну лінію та ідею комусь іншому. Я ніколи не буду тою іншою, тому що настільки вільна, що можу фліртувати із небом та непередбачувана, тому часом відлітаю птахою в теплі краї... Ти боїшся висоти.
Мабуть, це я вкрала бісер твоєї душі. Сплела вінок із фіалок моїх почуттів, подарувала тобі... Де ж він тепер?! Скажи.
Зал мовчав... У нашій виставі немає глядачів. Є тільки ти та я. Ще ця тиша, яка мала зблизити нас. Вона ж лише забрала тебе із собою і не залишила жодної щілини для мене. Варто радіти чи горювати? Тихо.
Піднялась моя завіса.
Мені дорога в небо.
Нікому не потрібні оплески...
