Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44105
Рецензій: 86029

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Історична проза

Бувальщина

© Артур Сіренко, 06-05-2013
                                            «У гущавину доріжка по папороті,
                                              повз сизих кущів,
                                              до Солонського Яру.
                                              Солонський Яр: яр і село.»
                                                                  (Микола Хвильовий)

Я люблю писати невигадані історії – описувати бувальщини, записувати справжні спогади – це набагато цікавіше за будь-які фантазії. Єдиний недолік цього жанру – звуженість літературних прийомів. Перо інколи просто не слухається, не дозволяє фантазувати з метафорами. Правда життя буває простою і жорстокою – слова замерзають на цьому морозі реалізму. Але її черствий чорний хліб корисніший за будь-які марципани…

Це трапилось в селі П. – невеликому мальовничому селі Черленої Русі недалеко від ностальгічної долини Дністра. Я навмисно не вказую назви села. Варто мені написати це, як тут же багато різних людей скажуть, що така історія сталася зовсім в іншому селі, і було це не зовсім так. Ця історія типова – ось в чому біда. Тому назва може бути будь-яка. Спитайте старих людей – вони розкажуть Вам подібну історію, що сталася саме в їх селі.

Отже це сталося восени 1946 року. Рік в селі П. був голодним, люди їли лободу. Якраз збирали вбогий урожай і думали як дожити до весни. Приїхала з райцентру чорна машина з людьми в одностроях МГБ. Сказали, що привезли в село «уповноваженого», і що треба з головою колгоспу (якого не так давно обрали) вияснити деякі дедалі оргроботи. Його посадили в машину і повезли – більше його ніхто ніколи не бачив і про його долю нічого не чув. Щезла людина ніби і не було.

А новий  «уповноважений» сказав, що він «представник радянської влади» і приїхав власне тут оцю радянську владу встановлювати. І почав свою діяльність по «встановленню радянської влади» бурхливо і з ентузіазмом. Спочатку повісив на сільраді новий червоний прапор, а на церкву великий амбарний замок, сказавши здивованим селянам, що «релігія – це опіум для народу, тому церква закривається і буде перероблена під клуб». Потім поліз на купол – не полінувався і спиляв хрест.

Після цього ходив по селу з маузером в руках. Побачивши дітей, у яких від голоду опухли животи він тикав їм в живіт маузером і сміявся: «У вас што тут всє дєті бєрємєнниє? Ха-ха-ха!» Потім підходив до селян тикав їм в обличчя своїм улюбленим маузером і шипів: «Будєтє чєм то нєдовольни – я вас всєх на Колимє згною!»

А потім наказав вантажити все зібране зерно на підводи і сказав, що хліб він здає державі. І повіз валку з мішками в райцентр. Щоправда, далеко він не заїхав – дорога йшла біля лісу – темного і густого, майже чорного. І хлопці з лісу його таки перестріли. Вість несеться швидше за людей, навіть якщо несеться серед лісу. Не було навіть стрілянини – він чи то не встиг, чи то побоявся вихопити свого маузера – перед ним були вже не беззбройні селяни. Хлопці з лісу повернули хліб назад у село і роздали людям. А «уповноважено» знайшли селяни в пилюці на дорозі – він лежав і вигукував щось незрозуміле дивлячись навколо переляканими очима. Хлопці з лісу не вбили його – погидували – тільки забрали зброю і розтрощили нанівець йому ноги. Селяни пожаліли цього «уповноваженого» (точніше те, що від нього лишилося) - погрузили на підводу і повезли в районну лікарню. Дорогою «уповноважений» періодично здіймав руки до неба і кричав: «Господи! Порятуй мене!» Той самий, що ще вчора хотів знести церву і збивав з дзвіниці хрести, раптом згадав про Бога і заговорив українською. Воістину, бувають дива непередбачувані на цій нещасній землі…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 06-05-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.48012804985046 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Людина і Зло: «Концерт пам’яті янгола» Шмітта
Нещодавно у «Видавництві Анетти Антоненко» побачила світ нова книжка малої прози Еріка-Емманюеля Шмітта — …
«Україна 2030»: Пан або пропав
Очевидно, будь-яка нація, яка здобуває незалежність і власну країну, має ухвалити принаймні приблизний …
Риб’ячий жир «Чорного лебедя»
Зазвичай, коли потрібно проаналізувати якесь явище, книгу в тому числі, то починають із контексту. Передумови …
Допоки ми дихаємо, вихід є: Нік Вуйчич «Життя без обмежень»
«Допоки ми дихаємо, вихід є» — безсумнівність та актуальність цього твердження доводить власним життям …