Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра / Роздум

Ювілей

© Елен Тен , 24-04-2013

Рано чи пізно кожен з нас ставить собі старе як світ запитання: «Чи існує воно, ідеальне кохання?»
Без сумніву, навіть ті, хто гордо піднявши голову, заявляють: «Ні», в глибині душі сподіваються помилитися. Ще з дитинства кожна маленька принцеса готується до зустрічі зі своїм лицарем на білому коні. Пізніше символом вічного кохання для нас стають Ромео і Джульєтта, Трістан та Ізольда, Скарлетт та Рет Батлер. У кожного є улюблені герої, історія кохання котрих зіграла на струнах їхнього серця незабутню мелодію надії.
Я теж не виняток. І нещодавно таким взірцем для мене стали Даша і Андрій Ткачови. Цілком реальні люди. Мої однокласники. На фотках в соцмережі  я бачу дружню родину, що виїхала відпочивати на природу. Чоловік і дружина з непідробно щасливими посмішками. І двійко діток: високий темноволосий хлопчик і маленька білява, неймовірно схожа на татка, дівчинка. А найнеймовірнішим здається підпис внизу фотографії: «У нас ювілей. Десять років шлюбу».
Це справді неймовірно. Рекорд. Нонсенс. Ніхто з нас не вірив у дану парочку. І починалося все наче трилер, котрий, за замовчуванням, не міг мати щасливого кінця. Одна з найгірших учениць класу Дашка Ткачова і найгірший учень не тільки 10 Б, а навіть в масштабах школи, Андрій Ромашкін. І найгірший не тільки у навчанні, але й у дисципліні. «Підривник» уроків і мастак на різні витівки, частий гість  дитячої кімнаті міліції, лідер  вуличної банди. Його боялися не тільки учні, але й вчителі, котрі, давно махнувши на нього рукою і повісивши ярлики з невтішним префіксом «най»,  не сумнівалися, що він завершить свій життєвий шлях у не надто віддалених місцях.
Дашкіна мати безуспішно намагалася їх розлучити. Переведення дівчини до іншого класу нічого не дало, як часті «домашні арешти» і сувора комендантська година. Цих двох тягнуло одне до одного потужним магнітом, невидимий зв'язок був настільки міцним, що навряд чи його було під силу розірвати будь-якій земній істоті. Вони любили і не соромились виставляти свої почуття на люди, а це не завжди виглядало мило і безневинно.
Конфлікти з вчителями, скандали з батьками…це далеко не весь список земних наслідків неземного почуття місцевих Ромео і Джульєтти. Не раз, плачучи, Дашкіна мати розповідала моїй, що донька краде у неї гроші для Андрія. «Ромашкін – наркоман, - шепотіли однокласники. Інші ж підносили ще сенсаційнішу новину: –  Дашка його зраджує».
В одинадцятому класі з’явився ще один претендент на увагу Ткачової. Сергій, найкращий друг Андрія, «не менш крутий» хлопець. Пристрасті вирували не дитячі. Любовний трикутник затягувався зашморгами на їхніх шиях, дружба безслідно зникла, і час від часу доходило навіть до кривавих розбірок.
Востаннє я бачила Дашку на випускному, де вона світила погано замаскованими синцями і засосами.  Через пів року Ткачова вискочила заміж за Ромашкіна. Сергій обіцяв, що накладе на себе руки, а у нареченої на весіллі був настільки  величезний живіт, що її білосніжна сукня ледь не розходилась по швах.
Пам’ятаю, однокласники ще розважалися, вгадуючи, хто з друзів являється татусем майбутнього нащадка. І ніхто не вірив, що у цього шлюбу є якесь майбутнє. «Розбіжаться через пів року». «Та де там! Через місяць», - гострили язики невгамовні сусідки.
Минуло довгих десять років. Життя не стоїть на місці, багато кому воно сплутало карти, нахабно втрутившись у плани і мрії. Більшості ідеальних на перший погляд шкільних парочок так і не судилося промовити перед вівтарем заповітне «так». А Дашка з Андрієм досі разом. Андрій, що в наш час рідкість, взяв прізвище дружини, а вона народила йому двійко дітей. Дике кохання стало лагідним і ніжним, а бурхлива молодість поступилася місцем тихому розміреному сьогоденню.
Я мало що знаю про теперішнє життя цієї парочки, але знімки  говорять самі за себе. Їм добре разом, бо жоден фотошоп не в змозі зобразити настільки сяючих очей. Дивлячись на Ткачових, інколи не можеш не думати: «Ось так би й собі…»



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Маленька заввага

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 01-05-2013

Життя - Любов?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Світлана Кедик, 25-04-2013

Ідеальне кохання...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 25-04-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.73364996910095 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …