Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 35821, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.149.231.52')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Чи потрібно жити так?

© Elly, 24-04-2013
Він повинен прийти сьогодні. Я сиджу за столом, перебираю малюнки і чекаю на нього. Потрібно сховати малюнки, прибрати на столі, йому не подобається мій розгардіяш, постійно свариться… Подзвонив, сказав, що купить печива. Я люблю печиво, а він ненавидить. Він приїжджає і ми п'ємо чай і їмо печиво. Іноді він купує торт. І тоді я беру величезний ніж, щоб відрізати собі шматочок, а він вічно сміється, що у мене навіть ножа нормального для торта немає. І я посміхаюся. Я буду завжди різати ним торт, щоб він так говорив.
Коли ми п'ємо чай, він розповідає про роботу, а я слухаю. Випиває чашечку чаю , і я йду наливати йому другу. І так кілька разів, дивуюся куди у нього все влазить.
Він любить говорити про роботу, а я люблю слухати. А ще він любить гуляти, а я не люблю. Тому що там, навколо, люди ... Я не люблю людей. Я їх не розумію і боюся. Тому сиджу весь час вдома і чекаю на нього. Чекаю коли він приїде і ми знову будемо пити чай...
Місяць тому ми сильно посварилися. Я спробував намалювати його. Він розірвав малюнок. Сказав - питати треба. Мені було боляче і я плакав. Але потім ми помирилися. Не дивлячись ні на що, він завжди залишиться для мене самою рідною і близькою істотою. Вчора він привіз мені печиво фігурками – слони, жирафи, рибки… Я був такий щасливий, і він посміхався... Я мало не плакав, а він свариться ... Каже що не можна бути таким.
Він знову взяв машину, не захотів їхати на автобусі, а я хвилююся. У нас погані дороги. Переживаю, але не кажу йому про це, він буде сваритися.
Нещодавно почав розмальовувати шпалери у себе в кімнаті; купив штори на вікно в квіточку ... Він лаявся, але це не страшно. Страшно коли ми сваримося по-справжньому. Я сильно страждаю, вибиває з колії на кілька днів або місяців ... Тоді я повний асоціал, ходжу, ні з ким не спілкуюся. Іноді плачу ні з того ні з сього. Просто стає боляче і я не можу утримати сліз.
Добре що у мене є він. Такий сильний і розумний. Він завжди допоможе і підтримає. Я йому довіряю. Тільки йому довіряю повністю. Він знає про мене все і приймає мене таким нікчемою, яким я є. Я дуже вдячний йому за це.

Вчора мама сказала, що мені потрібно піти до лікаря і що вона вже не може все це терпіти, їй складно.
Я знаю що буде коли я піду до лікаря.
Він уб'є мого друга.
Я не піду.
Я не зможу так жити.
Я не зможу без нього.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Анти-Карлсон

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 25-04-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олена , 24-04-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.048578023910522 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати