I Хаос
Як пророк я бачив ангелів падаючих і тих,що возносяться.Я бачив світло в тьмі і тьму серед світла.Тисячи яскравих вогнів злітають вгору,в безкінечність….Тисячи чорних смол падають вниз,в забуття…..Я чув,як розривається плоть і зцілюється душа…Я бачив,як чорне перетворювалось в святиню і серед тьми стрімко летіло в колиску спокою…Умиротворення!Я спостерігав,як обпадали білі пір’їни…напівмертвий янгол тлів,перетворюючись в чорний гній…Це була гра,танець,війна!Біле та чорне зійшлося!Все змішалось!Їм не вистачило часу!Світло поселилося серед темряви,темрява живе серед світла…Дивовижна картина,яка змусила мене плакати…Адже я бачив!Бачив тисячи зір,галактик окутаних мороком-чорні плями,які незграбно розпливалися по сонцю.
На початок життя!
З хаотичного танцю білих та чорних метеликів,виривається білястий…Пролітає біля мене.Бачу золоті розписи крил-пір’їнок,лапки змазані ефіром,який заполонив усього мене…Милуюсь людським обличчям цого птаха-метелика…Воно прекрасне!В величезних,на пів обличчя очах поселились життя та смерть,безвір’я та віра,ненависть та любов,мудрість та безумство…Янгол відлетів…На його крилах виднілися позначки:два палаючих знаки…
-Це клеймо походження -промовив до мене Аве.
Раптом мене почав п’янити чудний спів.Це був спів ангелів,які жили в безвісті.Вони наспівували хвалебних пісень.
-Це всенішний спів хвали.Нам вже час!
Аве торкнувся мого крила і я сховав його під пахву.Я рушив по безкінечній пустоті.Пройшов половину напівпрозорого шляху...і раптом мене почало безболісно роздирати.Пір’я злітає,шкіра відпадає,кістки ламаються.Мені страшно!
-Блаженний,йди далі!Вже час!Всесвіт вже молить….чекає безглуздя та блаженства!-крикнув Аве
Я рушив далі…по слідах крові,які трималися в невагомості і час від часу вдарялися в моє обличчя...В далі я узрів величезних монстрів,які пирували там цілу вічність….Могутні потвори покриті язвами.Їхні тіла потріскали,а з ран сочився гній…Вони упивалися кров’ю та об’їдалися м’ясом….Вони жахливо ричали…
-Це сміх безвиході!Блаженний,далі!
Щось сповзає по моєму тілу…Дивлюсь:струмки крові стікають по мені.
-Не бійся болю,Блаженний!Вже час!
До мене злетілися метелики…Вони очистили мене від залишків попередньої плотті….обтерли миром…Аве випригнув з-під крила та через мій ніс увійшов в середину мого нового тіла…Тепер він промовляв мені звідти…сказав,що допоможе бути неперевершено красномовним та чудесно німим.
Враз я вперше відчув біль….Востаннє озернувся довкола:хаос тьми та світла відкрився мені ще раз…Тут мої обіцяні альфа й омега…Я буду чекати повернення сюди…
Я стою перед обривом,в якого немає кінця.З обох сторін мене обхопили велетеньські руки.Все навкруги заполонив викрик грімкого голосу:
- Пророк!
- Амінь!-роздався ангельській спів
Мить і руки штовхають мене в обрив…Мить і….
II Початок
- Хто я?
