Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 35813, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.147.65.47')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Думки заміжньої жінки. Ніч.

© Світлана Кедик, 23-04-2013
Сьогодні Він розцвів сонцем та усівся на моєму підвіконні скраєчку, коло киці, яка солодко дрімає. Загомонів вітром  у шелесті ледь розпущених листочків після тривалої зими. А потім озирнувся на мене і подумав: «У цьому світі я можу все, навіть неможливе, але тільки не можу розчинитись в Тобі». Я почула його думки, як завжди, і як завжди сполохала  сонячні мрії заклопотаного,  коханого… ранковою росою. Роса була такою солодкою, що Він захлинаючись почав ковтати кожну краплину, що сіялась з нашого неба, злизував  прохолодну вогкість з зеленої трави і марив, Боже мій, як Він марив поцілувати мої зорі, ті зорі котрі до абсурду схожі на Його палаюче сонце. Ось так ми і зустрічаємось  у безмежному всесвіті  космосу.  Я  люблю прокидатись, коли він ще спить. Легка, літня ковдра сповзає із моїх оголених плечей, біжить вигином спини протягуючись від рук до самісіньких кінчиків пальців ніг. А коли я випростаюся, ліниво перекочуюсь з боку на бік і дивлюсь на нього. Бачу навколо очей  маленькі морщинки, чоло з двома ледь помітними ярочками і така  красива щетина  темною, широкою смугою  підперезує лице. Хочеться торкнутись його волосся, просідь між русими пасмами наче  легким, молочним туманом  сповиває мудру голову. Ось так і спить, глибоко вдихаючи ніздрями кисень, що заходить разом з ранковим вітром через відчинене вікно. Його злегка волохаті груди піднімають собою масу почуттів, піднімають до такої висоти, що його  серце  калатає в моїх вухах, особливо тоді, коли я прикладаю голівку  до волохатих почуттів. Почуття по-юному дзвенять і марять дотиком далеких зір у його сповитих сном очах. Хочеться його розбудити. Розбудити так, аби розворушити усі пережиті  миті. Але не турбую. Тільки потайки цілую рожеві губи Світанку.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

від ніжності, але

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Валерія, 24-04-2013

Красиво!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Назарівський, 24-04-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олена , 24-04-2013

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Юрій Кирик, 23-04-2013
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.046184062957764 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати