Сьогодні Він розцвів сонцем та усівся на моєму підвіконні скраєчку, коло киці, яка солодко дрімає. Загомонів вітром у шелесті ледь розпущених листочків після тривалої зими. А потім озирнувся на мене і подумав: «У цьому світі я можу все, навіть неможливе, але тільки не можу розчинитись в Тобі». Я почула його думки, як завжди, і як завжди сполохала сонячні мрії заклопотаного, коханого… ранковою росою. Роса була такою солодкою, що Він захлинаючись почав ковтати кожну краплину, що сіялась з нашого неба, злизував прохолодну вогкість з зеленої трави і марив, Боже мій, як Він марив поцілувати мої зорі, ті зорі котрі до абсурду схожі на Його палаюче сонце. Ось так ми і зустрічаємось у безмежному всесвіті космосу. Я люблю прокидатись, коли він ще спить. Легка, літня ковдра сповзає із моїх оголених плечей, біжить вигином спини протягуючись від рук до самісіньких кінчиків пальців ніг. А коли я випростаюся, ліниво перекочуюсь з боку на бік і дивлюсь на нього. Бачу навколо очей маленькі морщинки, чоло з двома ледь помітними ярочками і така красива щетина темною, широкою смугою підперезує лице. Хочеться торкнутись його волосся, просідь між русими пасмами наче легким, молочним туманом сповиває мудру голову. Ось так і спить, глибоко вдихаючи ніздрями кисень, що заходить разом з ранковим вітром через відчинене вікно. Його злегка волохаті груди піднімають собою масу почуттів, піднімають до такої висоти, що його серце калатає в моїх вухах, особливо тоді, коли я прикладаю голівку до волохатих почуттів. Почуття по-юному дзвенять і марять дотиком далеких зір у його сповитих сном очах. Хочеться його розбудити. Розбудити так, аби розворушити усі пережиті миті. Але не турбую. Тільки потайки цілую рожеві губи Світанку.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design