Дійові особи: Пилип-чоловік; Хвеська, його жінка; Одарка – їх кума; Варка – сусідка Одарки; Степан – Одарчин чоловік, брат Хвеськи.
Дія І (Пилип, пізніше на сцену виходить Хвеська)
Пилип: (сам) Розкажу я вам, добрі люди, про свою Хвеську. Жінка вона в мене гожа. І в господі, і на городі вправна. Усьому толок знає. Та до пори, та до часу, як-то кажуть, таке-є от вам добро. Бо варто Хвесьці зраночку перехилитися через тин та привітатися з кумою, - все!.. До пізнього вечора не чекай на жінку – знай, з кумою ляси точить. На те воно вам жіноча порода. І марно з її ґанджем боротися. Їй-бо, ліпше тим язиком вулицю замести. Та як на тую біду, навесні орав я поле. Воли в мене добрі, плуг широку скибу верне. Коли раптом – хрясть!.. Аж воли стали. Я до плуга, думав, камінь там... Глянув. Не повірите! Горнятко! Повне грошей! Ну як же, думаю, такою радістю з Хвеською не поділитися?.. (виходить Хвеська)
- Хвесько, чула?
- Чого тобі?
- Ти собі намисто хочеш? Коралі?
- Хочу!
- А нову хустку?
- Та за що ти купиш? Де гроші візьмеш?
- Ти тільки нікому не говори… Горнятко плугом виорав. З грішми. Тепер заживемо! Тин полагоджу, нові чоботи куплю…
(чоловік пішов)
Дія ІІ (Хвеська і Варка)
Хвеська (сама): ти бачиш, яке ди-и-во. (нервує). Сказати кумі? Хіба вже Одарка селом рознесе? Я її давно знаю… Ні, мовчатиму, раз муж велів. Нікому, значить - нікому….
- Одарко-о! (перехилилася через тин) Одарко! Доброго дня!
- І вам, кумасю, доброго!
- Ой, чи ви чули новину, бо це вже така новина, що всім новинам новина, і на язиці її не втримаю!
- То кажіть уже!
- Мій Пилип горня виорав!
- Теж мені диво! Кому здалося те-є череп’я?
- Те череп’я, щоб ви знали, повне грошей!
- Справді?
- А чи стала би я рідній кумі вибріхувати? Коралі купить! Ви ж тільки нікому не скажіть!
- Та я… Я могила!
ІІІ дія (Одарка і Варка)
Одарка до Варки:
- Варко! Ва-арко!
- Чого вам, сусідонько?
- Хрест святий, на нашому кутку завелися багачі!
- Та це хто?
- Пилип з Хвеською!
- Пилип? У нього живіт до спини прилип! Більше Хвеську слухайте!
- Баняк! Повний баняк грошей! Срібла! Пилип волами виорав. Хвесьці купить коралі та спідницю! Ви тільки мовчіть, то під великим секретом…
- Та нащо мені чужі гроші? Почула – забула!...
ІV дія ()
Варка:
- Ото вже й правда, а мій Степан оре-оре, та одна земля! (до чоловіка) Степане, Степане!
- Чого тобі?
- Треба знать, де орать!
- А ти чого взялася? Чи я за плугом ходить не вмію? Яка муха тебе вкусила?
- Не там ореш! Он, Пилип, той знає, де скибу вивернути!
- А що?
- та плугом скарб виорав! Повний лантух грошей. Та все золоті червінці! Тепер заживуть! Кажуть люди, і хату нову поставлять. Пани!
- Так уже й мішок?
- В руках не донесе, на возі везтиме! Люди не збрешуть!
V дія (Степан і Хвеська)
Степан:
- Здорова була, сестро!
- І тобі, брате, не хворіти!
- Я оце йду собі мимо, та дивлюся, яка то господа у моїх родичів гарна. Що не кажи, а хазяїв видно здалеку.
- З Божою поміччю…
- Ну, чи з Божою, чи не з Божою… Хотів у вас грошей позичити. Коня купити… Люди кажуть, що ви люди дуже багаті…
- Ми? Та звідкіля у нас те-є багатство?
- Та все село гримить! Що Пилип гроші везе! Повний віз!
- Віз?! І все гроші? А мені не сказав! От вража личина!
V дія (Пилип і Хвеська)
- Ну, так де віз?
- Який такий віз? Я пішки з поля..
- А-а, тепер ти не знаєш? Дурником прикидаєшся! Заховати хотів! І от кого! От кого?! От своєї законної жінки! А Господь що говорив? Щоби все, де муж та жона, порівну…
- Та ти про що?
- А про золото! Люди збрехати не дадуть, з поля на возі виїхав, повному червінців, а до хати не доїхав! От так господар! Признавайся, песиголовцю, де воза подів з грошима? У шинок? За борги віддав? А мені соловейком щебече - хусточку задрипану купить! Коралі! Та на тім возі золота на дворець стало б!
- Думаю собі, Хвесько, що нам таки треба воза! Замість коралів. Аби твого довгого язика по селі й возити!
Інші - тут: http://szenki.in.ua/
