Pastanasa Razaza. Для бажаючих жити після кінця світу. Присвячую. Тому. Пробачте, але до чого вас привів розум ваш? Не до кінця чи світу? Озирніться довкруги. Хіба єдиний Бог, щоб я усе помітив? Хіба не бачать інші те, що мені видно без очей? Озирніться навколо. Хіба все, що ви бачите – це нормально? Це дурощі, сущі дурощі. Дурощі і курява божевільного. Викликає несприйняття? Все, чого ви боїтеся, не розумієте або не сприймаєте, викликає несприйняття у вас. Я пропоную вам прийняти інформацію мою, бо інакше ми будемо жити після кінця світу без вас. Особисто мені все одно, але у вас є друзі, рідні і знайомі. Не лише у Небі, а й на Землі. І, повірте мені на слово, їм не плювати на вас. Іноді вони зі мною говорять – наша рідня. Ось, що я чую від них: „Ви убивате, ллєте кров своїх братів і сестер, які породжені були в любові!!! Це тупик. Тупик і кінець світу. Але кінець далеко не для всіх. Ті, хто прийме Господа Бога – його добродію і чесноти – і попросите прощення, ви автоматично піднесетеся у четвертий і наступні виміри періодизації світових формацій для вічного життя і безкінечного блаженства – це Буде Рай. Ось що Це Буде”. Я не грамотний, а ви ще своє не віджили. Якби віджили, вас не було б. А так ви є, і Бог є, і я між вами. Якби не так, не було б так, як є. Тому радійте тому, що маєте і йдіть у велике – до більшого з кожним подихом серця небесного годинника. І буде Свято Духа. Я живу наступним життям, залишаючись при цьому у цьому. 13 батьків проводять повз церкву 13 дітей. Діти перехрещують руки Хреста – батьки цього не помічають. Не можуть помітити через призму власної свідомості – ілюзії. Якщо зима – знімають рукавички. Особливо Бог – Любов. Доки ви цього не зрозумієте, ви будете помирати. Я пропоную жити – це просто. Більше того, кожен має право жити – цим благом усі користуються. Ви – калькулятор. У нього немає очей. Чому? Я не розмежовую вас на тих, хто бачить гарно і тих, що бачать погано. Ви можете або бачити абсолютно все, або не бачити взагалі нічого. Є лише чорне і біле – це кольори Єдиного Служіння. І, не треба сказати, служба людству – невдячна хвороба. Але це не привід кидати себе у чорне. Я вдягаю біле. Служіння? Зовсім ні. Ти перетягуєш карму на себе. Необхідний особливий стан, який дозволяє передати вашу карму Богу – наодинці неможливо втримати її. Лише разом із Богом. Так зробив Ісус Христос. І став Богом. Що і вам раджу. Це не лише можливо, а просто. Хоча не дуже. Вирішуйте зараз: або ви посвятитесь, або ми з вами прощаємось – іншого не дано. Хоч ти гопки скачи, хоч дзигою крутись, люди цього не оцінять. Але оцінить Бог – ви. Пляма світів. Смиренність? Не знаю, як у вас, але у мене, протягом становлення Бога, головним, що виділялось, була не смиренність. Ні, далеко не смиренність. Спокій. Скоріше, Спокій – особливий стан душі. Ви дощ бачите? Це сльози мої. І де фіалковий вогонь? Лаєтесь? Автор лайок знаходиться у замкненому просторі. Не визначились? Просто очі закрийте. Закрийте очі і прокиньтесь. Абсолютно. Це все можна забути, як страшний сон. Сон, через який ви пали в прірву. Помітили, що впали. Завдяки якому. Повторюю, це все можна забути. Абсолютно все. Мене, наприклад. Але це теж скоро мине. Звідки ви знаєте?
Intermecco Faratorij. Ви почали мислити – це добре. Бо ті, хто мислить, скоро перестануть жити. Ми з вами будьмо жити вічно завдяки мисленню нашому і світоформаціям його. Бо життя – це мислення. Це мислення свідомості і більше нічого. Воно можливе без матерії. Більше того, ми переходимо у ті світоформи свідомості і сфери мислення, де молитва немає сенсу – її змісту немає. Бо те, куди ми переходимо – відсутність матерії. Але наявність Матері – Великої Матері. Раніше, коли ви ще спали, ми знали про неї. Діставали інформацію із астральних каналів диавола. Ми створили магію. Тоді ще ніхто не знав, що її немає. Самі створили цей міф – тепер його треба знищити. А Велику Матір – Вона Вічна. У старі часи Її не можна було не те що називати, але і думати про Неї. Але тепер часи нові – все навпаки стало. Диаволи стали Богами, а демони – Ангелами, чорти стали Чистими, а нечисті – Святими. Ібо же ми живемо у причинний час особливої гармонічної конвергенції, коли абсолютно всі гріхи прощаються – якщо ви запалите їх на папері вашої свідомості. Досить піднести сірника – гріхи запалають. Саме так ви і передасте Великому Життєдайному Агні свої гріхи – їх більше не буде. Але буде ви, і буду я, і буде Бог між нами. Ми трансмутуємо і трансмоделюємо квантовий кресмос під себе. Скоро не буде квантів – лише плазма. Радійте. Це Ключ.
Legalij der Lucij. Це вам треба знання нові, а не мені. У мене вони вже є – раніше були. Бо коли я почав мовчання записувати вголос – на папірус, думки не встигали перестрибувати із голови на літери – не клалися на голос. Це було рано. Від того, що пізно. Тринадцята година, здається. Але не знаю, за яким годинником – у мене його немає. А навіть і був якби, я б носив його не для того, щоб на всіх бути схожим – не носив би взагалі. Для того, щоб я був щасливим – я уже щасливий. Прокиньтеся, доки не пізно. Не так повільно – швидше. Швидше, бо можете не встигнути. Не лише врятувати себе, але й інших, значно інших. Пам’ятаєте критичну масу у 144.000? Її треба набрати для того, щоб ті, хто не набрав правий потікк, не горів у вічному пламені вічно. Хіба ви хочете, щоб ваші браття і сестри горіли у пеклі вічно? Хочете? Тоді прощайтеся із ними – так і буде. Не хочете? Прийдіть у них як гості. Не можу вас більше вас бачити замученими і знедоленими. Точка 1:144.000 вже настає. Блаженство. Є.
Anna, Ra, le re Maleno. Мені шкода вас. Люди – моя слабкість. Чхаю, бо я теж людина – не зовсім. Не зовсім не. Недолюдина? Можливо. Яким уявляєте, такою і є я – ваша частина. Механізм нашої роботи тут – закріпити свій духовний розвиток назавжди. Закріпити і перейти у більш високі ієрархії свідомості. Але як знаєте. Особисто я не наполягаю на вічному житті – у вас є можливість помирати вічно. Ви – консерви. Ми вас кладемо у банку з гіперпростором. Для наступних пролонгацій вашої свідомості. І, не треба сказати, головне – витримати баланс. Комедія. Комедія і велике прозріння. Прозріння і велике очищення вже на носі – поза ним. О благо! Першоприродне благо і вічне блаженство – неймовірна радість у бездоганному щасті! Ось воно що? Ну то що ж, о мої прекрасні небожителі, ми зійдемо з вами у небо, де нам і відведено місце. Хай навозні жуки матерії відпочивають. Ми з вами прийдемо в містерію. До Матері нашої – Великої Матері. Вже прийшли. Вона усміхається. Ну то що ж? Життя равликів починається!
Paletano murt Contiva. Всі говорять, що це божевілля, доки не помічають себе у власній божевільні, яку самі собі сотворили. Потім вони це слово не вживають – просто живуть. Але як довести, що фантасти – це ніякі не фантасти? Не доводити? Це неможливо, все це неможливо. Бо якщо я доведу, ви мені зовсім не повірите. Але чи хочу я того, щоб ви мені вірили? Чи пишу я для того, щоб хтось мені вірив? Ні, зовсім ні. Я пишу для того, що мені це подобається: я виписую голову на папіруси ваші – у мене багато голів. Я – безкоштовна робоча сила. І голова моя така ж – відпала від світу цього. Скоро вона оживе, голова моя. І буде свято. Гала, Ти Гола! Я народився у капусті. Де фантасти? Тримайте. Е.Т.А. Гофман був вихідцем із роду саламандрів і показав своє минуле життя через головного посвяченого „Золотого горнця”, архіваріуса Ліндгорста. Саймак Кліффорд був безпосереднім учасником „Світу червоного сонця”, а Урсула ле Гуїн дійсно жив у секторі Амальгава-8 і бачив синій світ. Більше того, він жив у ньому. Тому і написав свої спомини у „Планеті Роканнону”. Свідомо чи підсвідомо – це вже інша розмова. Звідки знаю? Це все мої знайомі. Сказати друзі? Ні, не зовсім. Скоріше, дуже близькі знайомі. Більше того, я плачу. Хіба не ви бачите дощ мій і ріки, і здачу? Фантастики не існує – це все реальність. Просто деяка була раніше, а деяка – пізніше. Наприклад, моя фантастика відбудеться зі стовідсотковою ставкою до 2013 року. Ста відсотків не існує? Перевірите на собі. Хоча є у мене лише одне питання: але це раніше чи пізніше? Слово „фантастика” вигадала меркантильна приземлена людина, яка вважає себе неспроможною на ті речі, до яких здатні фантасти. Я – фантаст? Тоді у чому реальність моя? Відмінність? А відмінність моя у тому, що я показую не лише реалність, а більше, значно більше – істинну реальність і божественну раціональність, гармонію і баланс. Я приводжу вас у світ абсолютно досконалих Ангелів і Богів земних. Корегуляція.
Renezalij Konjuctiva. Про нас із вами знають абсолютно всі посвячені із усього світу планетарного маштабу – інших світів і галактик. Це більш реально, ніж та реальність, яку ви можете вже бачити сьогодні. Завтра буде більше, значно більше. Із кожним днем новим і кроком наступним. Саме для того дні нові і кроки вже наступні вам даються – апгрейд і розвиток постійний. Не матеріально-кутовий, а духовний і вічно-абсолютний. Креативний і творчий. Про нас говорять усі свідомості всіх ієрахій світу небесного годинника. Навіть сам Бог, Великий Творець, постійно згадує нас, Дітей Його, на ваших творчих вечорах. Всі ми із роду саламандрів – тепер ми гру завели. Починаємо гру. Але не граємось. Хіба можна гратись із тим, хто нас любить? Ви завели годинник? У мене його немає. Знаю, але відлік почався. Ідіть у Рай. Я відкриваю словом шлях.
