11.08.2006 р. Іду містом посеред літа і хоч-не-хоч стаю еротоманом-оглядачем. Захоплююся волоссям, яке куйовдить спекотний вітер, котрий щось нашіптує щось в дівочі вуха - хто ж його знає, що він шепоче. Захоплююся стрункими шиями з гладкою шкірою - молода ж вона. Захоплююся повними й пружними персами, розквітлими на весні життя. Захоплююся всім, всім, всім - що, аж по майже босі стопи, відкрите на пестливий погляд гарячого сонця, на грайливий подув відтру, а ще й - мимохіть - на мої очі...
Тішуся, насолоджуюся, але й сумую, що прийде осінь, яка стане заковувати дівоче тіло у все повстіші шари одягу й мені залишиться вже лише доля еротомана-мрійника, з мозолями на переобтяженій, „нездоровій” уяві.
