Mefistofel. Абсолютно все зло працює проти вас. Ви не робите добро? Ну то що ж, я вас уб’ю. Таке моє призначення. І ваше теж. Лише добрі люди мають право жити на землі. Так було, є і буде. Але не виконуються Заповіді Божі – скоро ми Виконаємо. Мені доведеться вбити вас, якщо ви не граєте за правилами нашими – машини правилами. Де ваша конституція? Ні, це конституція диявола – моя полюція. А тепер встаньте з колін і зійдіть у призму свідомості вашої – під гострий кут: у мене, о сини мої і доньки. Я зрю всередину очей ваших – углиб їх. І бачу все на світі – вас. О благо, першоприродне благо, кров летить із очей моїх – причина. Причина в тому, що я – батько. І лава емоцій ваших прогресивних. Я – батько ваш. Я вас народив і не маю права убити. Це право є лише у вас. Але на благо це. Бо в одній руці я несу пророцтво, а в іншій – матерію. Духовність. Велику духовність і кров Матері. Не слухайте вчителів матерії, бо так вам говорить великий дух. Дух Матері.
Patanakij Ralaka. Я сиджу у лазурево-синій кімнаті, мене оточують птахи і перли їхнії – праці Геродотів. Їх багато. Але я не збираюся. Але я не збираюся тікати. Але я не збираюся вам це доводити. Я нічого не збираюся, бо і так сиджу у вологій кімнаті. Лише співати їхню симфонію. Співати їхню симфонію. Вічно.
Peletanij. Знайшли собі кумира на стороні диявола? Де ваші очі? Немає. Вже. Вбиті будете – вже розбиті. Бо на службі у диявола стоїте ви. Але це не може тривати постійно – для кожного не може. Принаймні для тих, хто обирає благо.
Mara Pontanos. Я бачу, як сфера опустилася на землю – це кольорова муза. Тепер вона складається із променів життєстверджуючого золотистого проміння – гармонічної конвергенції. Якщо закрити очі, видно потік простору – це промінь, який пробивається крізь асфальт. Ми стоїмо у храмі істини – він прекрасний. Це істинно. Промінь складається із символів рун стародавніх – нині понтанних. Вони зливаються одна в одну, переливаються усіма кольорами райдуги, коли як ми бачимо лише один. І, безумовно, знаходимо його прекрасним. Бо розуміємо, що те, що ми бачимо – лише крихітна із частин його. Він виблискує рунами і зірочками – це істинно прекрасно. Лише для тих, хто не бачить істини, це жах людський.
Galagon Gradiva. Вогняна матерія нині колишеться, завдяки чому вона розгойдається у світла пучок. Це стане приводом уже для того, що вона загориться і знову піде із вами у нові творіння во славу ієрархій. Це буде знову – плазма розтопиться – її потік небесний розтане. Результат виллється у кров, яка буде чашею мірила земного – відсутністю мірила. Це буде кров і любов.
Pontij Pilat. Слухай сюди, людина. Я – саламандр. Ти хочеш бути малою людиною чи великим Богом? Я виконаю твоє бажання, бо воно останнє із виду людського. Ніхто не забороняє вам бути собою з дияволом – рабом його і не собою. Але ті, що будуть,- покарані будуть. Це я тобі кажу, смертна людина його чистилища. Бо коли я закриваю очі, я бачу кольорове кіно. Воно кольорове, на відміну від вашого чорно-білого життя.
Galateja Galatej. У цьому, мабуть похована і сама причина. Людина боїться. І хоче. Більше того, людина хоче все і відразу. Це приводить нас до думки, що людина – це і є диявол. Так воно і є – не всі Боги. Ті, що не Боги Небес – дияволи земні. Слухай сюди, людина. Все це розваги періоду кінця світу. Не всі ви у Раю, бо ви – люди. Всього лише люди. Лише ті Боги, що з нами, скоро будуть. Це кажу вам я – саламандр. І походжу із древнього роду. Чому я тут, а не там? Для того, щоб сказати вам.
Rusalij Quantinus. Сьогодні я прокинувся в Раю – все для мене Рай: було так м’яко і солодко – бентежно приємно. Замість перини було Небо, а замість сонця – Бог. Я потягнувся і лишився далі спати – я буду вічно спати у Раю.
Arhimandrit Nikon. У мене поганий зір? Ви хочете вилікувати мої сині очі? Навіщо? Я і так бачу, що ви у хаосі вашої помийної ями – суєти. Мого зору достатньо для того, щоб усе бачити: вас і кінець світу ваш. Але хіба все це? Але чи достатньо вашої сміливості, щоб розтулити очі сміливості? Зніміть рожеві окуляри і прозрійте. Ібо же Бог уже спустився з Небес.
Paraton Galeja. На землі не дотримані пропорції – не дотримані пропорції землі. У вас немає гармонії та балансу, наближення до природи і вашого першотвору єства – саме це все і призводить до вашого кінця світу, який буде взагалі – вже є. Як назвати кінець світу? Людина завжди вигадує назви. Але навіщо? Єдине звання – це Бог. Решта – наближення до Нього. Тому я пройду своє життя пішки чергове життя проходжу. Вже йду, покладаючись лише на себе – пішаком роблю фігури. Бо якщо ви доручите іншому дияволу перевезення свого життя,- воно зламається. І більше не повернеться. Такі речі ремонтуються не одне тисячоліття: обов’язково треба врахувати вартість демонтажу диявола і монтажу лебога. Якщо не буде чого демонтувати, Бога ви змонтуєте простіше – без коректур. Я волаю літерам стояти.
Agnitum gon Mortis. Як говорить ваше серце – сонце вашої душі? Ви завжди робите так, як воно говорить? Я пишу простір і матерію матері. Ви думаєте, що в мене температура від того, що я пишу? Лише гарячка любові – вона є завжди. Моя єдина у світі відрада – писати візерунки. Тому я пишу їх для вас – своє виписую. І для себе також. Я пішов спати. Тому що пишу зрозуміло. Сплю. І вчу людей жити – теж уві сні. Тому що читав людям Божу Книгу абсолютно вголос – про себе. Я читаю душам, а не вам. Бо ви є душі. Решта – лише матеріальна оболонка. Чого ти дивишся, людина? Жалюгідна подоба на істоту, яку створив Господь. І що у вас за звичка ховати все у чорну коробку матеріалізму?
Absert le ne Serdce. Ви – люди. І покарані будете. Наша мова іде лише про це. Полюбіть Отця, щоб не були ви людьми – лише Ангелами першотвору великого. Ніхто не помирає до кінця. Всі ви сьогодні у пеклі палаєте – очищаєте себе від скверни. Не всі доживуть до Раю, але будуть і такі, що доживуть. Це буде хтось.
Arhimed. Коли ти насправді переконуєш усіх у тому, чого насправді немає, ти стаєш ніби головним. Але навіщо головному переконувати всіх у видіння свої? Але навіщо бути головним? Хіба не бачили усі видіння? Я – валькірія. І політ мій – останній. Ви останні, хто його бачить – перші. Але гарно це чи погано?
Galileo-Galilej. Треба рятувати планету, доки не пізно. Такий алгоритм роботи моєї. Складні слова? Що побажаєте. Ібо же де сидить Патанакій Ралака? У нього руки схрещені. І ноги схрещені. І обличчя теж. Це вилитий Будда. І не сидить він, а висить. Його тримає простір. І я поряд із ним, Галілео-Галілей. Ми створюємо велику музу – це робиться абсолютно синхронно. Непервершена мелодія, просто божественна. Перед нами сам Да Вінчі вливає полюції. Вони пристрасні. Перед ними казан. І падають вони у чашу. Це чаша мелодії. Вашої мелодії. Він робить саме це у вас. Але це нічого. Це теж скоро пройде. Прекрасно. Хто на стороні диявола? Танцюю.
Charmed. У мені грає одне і те ж саме. Бо навіщо повторювати, коли мелодія прекрасна? Дольче віта, панове. Ви згорите в Огні. Але чи буде це вогонь очищення, чи вогонь безумства – вирішувати вам. Кладу вам пекло до рук. Чи побачите ви Рай у ньому? Хай буде сюр.
