Ти приходиш до мене навіть тоді , коли я про тебе не думаю. Чим далі час, тим красивіший сон мені сниться. Чи не навигадувала я тебе, а тепер сама собі тішуся в тих снах? Я не придумала тебе, о ні. Ти був, ти є. Ти — мій спогад, моя радість і біль. Ти раниш моє серце гострим кинджалом. Я не витримую муки — бачити тебе у сні. Я тебе не запрошую ні в свій дім, ні у серце, ні в сон. Що ти шукаєш, чого чекаєш, гостю мій непрошений?
Я дякую Бога, що я тебе в житті не зустрічаю, що наші шляхи порізно, не переплітаються, не перетинаються. Нехай так буде завжди.
Чи знаєш ти, якого неземного болю ти мені завдаєш? Я заради тебе ладна покинути все. Навіть, моїх золотих діточок. Чи вартує це кохання таких жертв? Кричу “НІ”, а душа - “вартує”.
Я тебе не наворожила, я про тебе не думаю, чому ж ти приходиш? Чи знаєш ти, що я після твого нічного візиту мокрію подушку слізьми, п'ю чай, дивлюся в далечінь нічних хурделиць, шукаю загублений спокій, а сон забути не можу.
Я тебе відпустила вже давно. Так довго ти не мій, що навіть тієї миті, коли ми були єдиним цілим — замало, щоб ти мав право так тривожити мій спокій, мою радість, моє щастя.
Жену тебе з мого життя, не вривайся непрошеним гостем. А запросити — ніколи не запрошу.
І думаю я, що такого кохання пізнати не варто. Таке кохання — безодня, прірва. Таке кохання — наснага і віра. Це щось, що так тяжко описати словами. Але я точно знаю, що таке кохання не приносить щастя на довгі роки, воно вимагає віддати в жертву все. Я не готова, не приходь. Прошу тебе, не тривож мій сон, бо ж однієї ночі, я не захочу розплющувати очі, і продовжувати дихати і думати без тебе. Ти — моє горе і вічна радість.
Я не дивлюся на твої світлини, мені вистачає того, що все у тебе добре. У мене також. Я не запитую у тебе про справи, бо вони мені байдужі. Після сну з тобою мої справи мені також байдужі.
Чи знали ми? Чи знала я , що яд твого кохання таким гірким щемом віддаватиме все життя?
Молю тебе і заклинаю — не приходь, не клич.
Чи ж знаєш ти, що сором брав мене вранці, так було ніяково дивитися на моє реальне прекрасне життя, в якому є кохання, сповнене радості, радість, сповнена життям, щастя і гармонія.
Чи знаєш ти, що ти мені наснився? Чи я приходжу в твоїх снах? І що ми робимо у них? Бо у моїх ми безсоромні. Нехай це буде таємниця, і те, що ти мені наснився і те, що я тебе любила, і те, що ми були дітьми.
Мій милий Боже, за думки мене прости.
