Я підстерегла його на балконі. Він якраз намагався вистрелити однією зі своїх золотих стріл у серце якоїсь дамочки в блакитному кашеміровому пальті. Цікаво, кого він потім підстрелив би для неї? Досить розбитих сердець! Досить неправильних пар! І взагалі, чому вирішувати все повинен оцей рожевощокий опецькуватий карапуз? Он у нього ще й молоко на губах не обсохло, куди йому до справ амурних? Досить! Я тихенько підкралася ззаду. Він пручався і хвицався, але я міцно його вхопила. Прив'язала за пухкеньку ніжку, аби не втік. І відібрала стріли. На днях придивлюсь собі достойного кандидата. І хай тільки спробує не поцілити туди, куди треба!
