Любий мій читачу, якщо ти, взявши в руки цю книжку, заснув розгорнувши тільки п’яту сторінку, значить ти спокійно можеш відмовитися від дорогих електронних пігулок штучного сну. А це, як ти знаєш, значна економія коштів.
Якщо, все-таки, мандруючи в нудному космопотязі між Тріаном і Маврілією, ти дочитав до останньої сторінки, вбивши чималий шмат вільного часу й шляху, то теж великий плюс, як для тебе, так і для робота-контролера, якого ти не помічав.
Якщо ж, під пильним оком начальника-конітора, ти вкрадки добрався до кінця книжки, причому, не попавшись - то вже два плюси: для тебе напружено пройшов робочий день і ти заслужено отримаєш свою платню.
Дехто із вчених-ботанів, можливо, мені закине, що, мовляв, не всі закони фізики, прикладної математики й галактичної гіпердинаміки повністю виконуються в моїй оповідці. Проте я їм можу сміло глянути в очі:
- по-перше, в будь-якому куточку нашої безмежної світобудови є свої особливості й можливі похибки;
- а, по-друге, розповідаючи мені свої пригоди, достойний пілот міжзоряних буксирів, конітор тубільського племені - Сен, на прізвисько Сівате, навіть не підозрював, що перед ним корен, який захоче розповісти це міжгалактичній спільноті. Тому сумніватися в правдивості його розповідей я не можу, навіть на одну склянку піврозпаду радіоактивного літію.
Отже всі пригоди описані мною, базуються на беззаперечних фактах і подіях, які відбулися чи відбудуться в Скрученій галактиці й на її околицях.
Ролен Ру – корен шостого супутника Тріану.
Написано: сьомої склянки, напіврозпаду радіоактивного літію,
після сходу четвертого сонця над Тріаном.
Частина 1.Планета із системи Ху.
Розділ 1. Повний алес-капець
Старий міжпланетний буксир, «J-8» кидало із сторони в сторону, як рибальську шхуну під час тропічного шторму. Автопілот працював справно, щоразу відводячи корабель вбік від неминучого зіткнення із крижаними брилами, проте було враження, що запасу надійності маневрових двигунів надовго не вистачить. Товстун Сен влип у сидіння першого пілота й ковзав пальцями по сенсорах, намагаючись, хоч щось виправити. Він картав себе, що вляпався в це лайно; мало, що проґавив поле крижаних астероїдів, так ще й провалив місію. Здавалося б таке просте, на перший погляд, завдання, як транспортування штучного супутника до сусідньої планети «Ze-ta»*, всього за кілька парсеків, стало для Сена справжнім випробовуванням. Тепер вщент змучений від перевантажень, він із зусиллям стримував чергову порцію блювоти, яку запобігливо відсмоктували бортові прибирачі. Зараз Сен проклинав день народження механіка буксирів - Лі. Цей синьошкірий телепень потяг його, напередодні польоту, до припортового бару.
Що казати, вечірка тоді вдалася; вони просиділи до сходу третього сонця, висмоктали кілька цебрів лею, аж поки Сен не розбив музикальну мушлю. Він це робив завше, коли перетягав лишнього - ну не любив він крабсанської музики і все тут. Закінчилося тим, що їх вишвирнули, як маврільських індосвиней, просто на глейку бруківку порту. Якби ж тим скінчилося. Проте Сен, облизаний другом, поплівся до іншого бару, а вже звідти його забрала подруга. Що ж тут поробиш – люблять його, Сена, жінки. Лі, просто від того біситься. Крім голограми голої співачки Юс, яку Лі подарував ще тато на повноліття, він так ні з ким і не трахався. А Сен, був у порядку в будь-якому стані, тому й провів остаток ночі в ліжку з красунею, де і отримав виклик на політ.
Голова тріщала, як недостигла ріподиня, тому Сен і вирішив, пронести на борт кілька сітрів пива. Він й раніше обводив навколо пальця тих телепнів із гамма контролю, навіть виробив свою систему, як під тісний скафандр пілота запхати кілька тороїдних пластин заповнених живильною рідиною. Міг випити багато.
Але такого ще з ним ні разу не було. Сен, висмоктавши одну наповнену пластину - заснув. Чи то далася взнаки надмірно буйна вечірка, чи пиво виявилося надто міцним, але він вирубався. Та якби ж тільки це: автоматика на його старій калоші працювала справно, вивезла б, як кобила п'яницю по завченому маршруту, та Сен, на диво, не ввімкнув навігатора. Це було вже просто неподобство, як для такого досвідченого пілота. А на наполегливі нагадування бортового комп'ютера, вилаявся:
- Та пішов ти на х… - і захропів.
Комп’ютер це зрозумів по своєму й відправив судно у відкритий космос, в напрямку зоряної системи Ху*.
А тепер Сен вмирав від нудоти серед цього бурхливого моря із крижаних метеоритів. Позаду його космічного буксира на теонових тросах теліпався дорогезний штучний супутник. Міжгалактична фірма створила його, як акрополь, і подарувала зетянам для захоронення їх видатних жерців і сенаторів, бо на планеті вже не було місця для нетлінних рештків. Цей бродячий акрополь, що волею долі й розгільдяйства Сена закинуло в крижане поле, був не таким вертким, як буксир. Тому раз-по-раз збурювався й огортався пилом від зустрічі із гострими уламками криги. Після кожного такого удару буксир струшувало й шарпало як кицьку, до хвоста якої прив’язана здоровенна бляшанка.
- Хай йому, кількасот тисяч маврільських чортів! - викрикував Сен після кожного такого поштовху. – Ото влип. Після гіперстрибка, і без навігатора, я, навіть, не втягую в якій дирі вибулькнув. Чому так сталося? Невже Лі мене підставив? Цей синяк* сам хотів цю роботу. Проте його міжгалактичне водійське посвідчення, ще під арештом, за водіння корабля в нетверезому стані. Можливо це його злий жарт і він підсипав мені іридієвого порошку до пива? А може то моя подружка начудила? Як же її звати? Здається Ол. Ух голова, хоч би не луснула. – Сен гикнув і ледь не вмазався лобом в екран, від чергового поштовху. – Що ж гарне завершення пілотської кар’єри, буде про що згадати в пеклі.
Його знову смикнуло й не зважаючи на ремені безпеки, що врізалися в його жирне тіло, притиснуло до оглядового ілюмінатора. Головою Сен занурився в голограму планети, яку вертів перед його носом бортовий комп’ютер. Ця голубувата кулька була прямо по курсу, й стрімко наближалася. В цей час щось сильно гримнуло й заскреготіло знадвору. Всі прибори враз погасли, потім поволі стало з'являтися освітлення.
- А, стонадцять дідьків! Здається, влучило із правого борту. – В кабіні управління завила сирена, голограма планети зникла, а на панелі керування, новорічними гірляндами замигали вогники.
- Вартість вантажу, десять в двадцятій степені тріанських леканів*. Проведемо аварійне скидання вантажу? – байдужим голосом запитав комп’ютер.
- Валяй, дурна залізяко! Яка, в чорта, зараз різниця скільки він там коштує?
Незначний поштовх і корабель, звільнившись від баласту, став набагато маневренішим. Проте праві двигуни були пошкоджені й Сен, уже не довіряючи комп'ютеру, перевів космічний буксир на ручне керування. Тепер він, як заправський слаломіст, обминав перешкоди, що виникали з глибини космосу. Він справді був класним пілотом.
- Трясця твого тата!.. – ще не встиг вилаятися як слід Сен, як перед носом корабля нізвідки взявся гостробокий камінь. Ілюмінатор засипало іскрами. Заскреготіло так, що в Сена звело вставні зуби. А в кабіні вже смерділо паленим, ніби підгоріло зразу десять лаксів* із маврільськими крабомушлями*. Сен гепнув кулаком по тонкому кристалу й натиснув на аварійну кнопку. Пересилюючи потік газу, що тягнув його до роздертої обшивки, пілот, на диво вправно шмигнув до рятувальної капсули, находу задраюючи скафандр.
Відстріл рятувальника пройшов майже нечутно. Сен отямився лише тоді, коли відчув поштовх і помітив сильний спала позаду. Він глянув у боковий ілюмінатор; темноту космосу освітив феєрверк - його буксир розносило на яскраві друзки. Всі намагання пілота роздивитися, що ж все таки сталося, були марними. Сен сидів у капсулі, зігнутий у три погибелі, тому крутилася лише голова в тісному скафандрі..
Свиня цей Лі, навіть, не замінив рятувального скафандра. Просив же, як маврільця, візьми хоч на два розміри більший. Ех, доберусь я до твоєї синьошкірої крабсанської дупи! – Сен погрозив у невідомому напрямку кулаком. А чужа планета наближалася, росла як на слинжах* на основному дисплеї рятувальника.
«Може ще пронесе», - промайнула думка. Та коли капсулу розвернуло, він побачив, як за ним, хвостом, розбиваючи на своєму шляху всі астероїди й заблукалі крижини, несеться його вантаж.
Ну все Сене, приїхали! Тепер ти, як брітекс* із крабомушлі*, знизу лакса*, зверху довбанець*. Тобі тільки залишається просити всіх богів легкої смерти. – Він навіть зажмурився, коли капсула торкнулася верхніх шарів атмосфери й вогненною кометою понеслася вниз.
Пояснення деяких іншомовних слів:
Зоряна система Ху – отака система, далека від Пупазема,
«Ze-ta» - прочитаєте тлумачення пізніше,
синяк* - хлопець, що зловживає,
тріанських леканів – валюта на тріані, курсу не знаю,
лакси – див. по тексту,
маврільськими крабомушлями – смачнюча страва,
слинжи – тріанська закваска,
брітекс, лакса, довбанець – щось із маврільської кулінарії, сам в тому не тямлю.
