або Чому я люблю осінь.
Любі друзі змушений зізнатися, що ще більше за типові ранки головних героїв мене озлоблюють заяви типу «Я люблю осінь», або «я люблю весну», або ще які там у нас є пори року. Зазвичай, то літераторки люблять таким грішити. Чоловіки може теж люблять, але приховують. Соромляться зізнатися.
Тому, мабуть, несправедливо, що мій неправедний гнів та критика якось автоматично так стосуватиметься славного творчого жіноцтва. Однак, коли ото встотисячне читаю: «ой яка ти осінь золота та офігєнна, і як я люблю тебе понад усе», то так і хочеться заволати: «Та краще б ти чоловіка свого як слід любила, зробила б йому щось приємне. Дітей своїх любила, чи хоча б їсти любила готувати страви якісь смачні?» Тобто, чому б не обрати об’єктом своєї закоханості щось раціональне, щось корисне. Тих, хто зможе це відчути та відповісти взаємністю.
Нещодавно порадили мені послухати виступ американського астрофізика Ніла Тайсона (Neil deGrasse Tyson). До речі, можете загуглити та послухати його виступи в російському перекладі. Розумний чолов’яга. Так от, одним з питань, яке йому задали було: «Як ви вважаєте, чому інопланетяни досі не вступили з нами в контакт». На це він відпові наступне: «От уявіть, ніби вони викрали Стівена Хокінга (ще один знаменитий вчений), як наймудрішого землянина. І той їм розказав усе що він думає передового. А вони тільки на те посміхнуться: «О, та в нас такі рівняннячка дітки в дитячому садку вирішують». Тобто висновок такий: контакт не встановлюється тому що Стівен Хокінг має інтелект на рівні їхньої дитини. Тобто, розрив між їхнім інтелектом і нашим приблизно такий як між нами і шимпанзе. Ми ж всерйоз не вважаємо що є сенс ввстановлювати контакт із шимпанзе. Хоча серед мавп теж є досить кмітливі екземпляри.
А я б додав до аргументів Ніла Тайсона ще й наступне. От захочуть інопланетяни ознайомитися з кращими виявами людського інтелекту. Надибають якогось такого вірша з умовною назвою «Я люблю осінь», і задумаються: як же так можна любити відрізок часу за який Земля пролітає з точки А в точку Б по орбіті. І яка логіка розумній істоті отримувати більше позитивних емоцій від одних пір року і менше від інших. Зрозуміло було б, якби всі любили літо. Це логічно. Кліматично, це найсприятливіша пора року. Тепло, сонячно, море, пиво, голі (чи майже голі) дівчата і все таке. Але ж мільйони збоченців відверто зізнаються в любові до зими. Періоду року, коли кліматична ситуація взагалі протипоказана здоров’ю людських істот.
І це твердження не однієї хворої істоти – винятка з правил. Таке пишуть тисячі. Така тотальна відсутність здорового глузду в світосприйнятті чужопланетних (для них) істот шокує інопланетян. Вони не розуміють, чи то ми справді такі тупі, чи може масово вийшли на такий рівень осягнення реальності, про який вони ще й не мріють.
Хоча, якщо подивитися в корінь, то ніде правди діти: я теж люблю осінь. Особливо ту її частину, яка настає після того як весь урожай зібрано і поле виорано. Тобто, можна не думати про те що там, на городі, щось (вирощене непосильною працею) змерзне, зогниє чи, наприклад, всохне. А головне, аж до весни не потрібно вкалувати на тому полі, як клятий робот. Тому тепер вас зовсім не здивує, що зиму я також люблю ще більше за осінь.
P.S. Сподіваюся, після таких пояснень, мене завтра інопланетяни не викрадуть.
