- Мені вас рекомендували, як гарного художника. Та я й сама про вас чула.
- Дякую.
- Хотіла б дещо придбати, – сказала.
Ось! Нарешті! Тепер він буде гідно оцінений. У душі трепетно й хвилююче відгукнулося – сказала, хоче придбати роботу. Вона, в якої, був вишуканий смак, а інакше й бути не могло, бо про те виразно говорило все – струнка фігура, бентежна й небезпечно-манлива глибина карих очей, красивий чистий лоб, тонкий запах парфумів, дороге хутро, яке ніжним доторком лоскотнуло його руку й запаморочливою хвилею шугнуло в голову - хоче придбати його роботу!
ЇЇ чорні вії відтіняли цілий світ. І він, справді, не міг бути заземленим. Світ цієї жінки, звичайно ж, існував поза межею брутальної прози життя і дріб’язкових марудних клопотів. Бентежив запах пахощів. Він був ледь вловимий, ніжний, аристократичний. Зазвичай, він дарував Тетяні щось із косметики чи парфумів. Робив те до дня народження чи на жіноче свято і ніколи не переймався тим, що вони можуть бути ознакою поганого тону. Виявляється, що так! Навіть не міг уявити, що ця жінка могла б користуватися такими, як ото ті, що на столику в Тетяни. Проте…, здається, Тетяна теж не користувалася ними. Не викидала, щоб не образити? Здивувався, бо тільки щойно це збагнув.
- Можна подивитися картини? – пролунало, повертаючи до дійсності.
- О, так, так… - заметушився, мимохіть зачепив стілець, коли незграбними раптом руками став наводити лад на столі.
Пастелі, живопис, акварелі, графіка… Все те, що роками ховав від стороннього ока, бо був впевнений, не зрозуміють, тепер виставляв на огляд.
- Оці зроблені останнім часом, - жестом руки вказав на стіну, - а ще можу показати… - не договорив, попрямував до стелажів.
Там стояли прихилені одна до одної роботи, серед яких були й ті, що Тетяна просила не продавати. Не раз поривався зробити авторські копії, та все бракувало часу. Весь час був захоплений іншими сюжетами. Тепер навіть і не думав про те. Рухався немов уві сні. Прагнув лише одного: аби сподобались, аби почути схвальний відгук, аби не пропустити жодного із слів вимовлених цією жінкою. Ніби настав той ключовий момент, ради якого і працював всі ці роки.
Він дуже хвилювався. Те хвилювання не було схоже ні на яке попереднє. Раніше кожне було розділене навпіл, а тому ніби вдвічі легше. Це ж не міг довірити Тетяні, тому був перед ним зовсім беззахисним.
Підсвідомо прагнув такої звичної вже підтримки й опори. Її ж наразі не було.
