Спробуйте як-небудь, йдучи по вулиці, просто зупинитися, закрити очі і прислухатися. Запевняю вас, ви почуєте море нерозбірливих звуків. Неначе світ зупинився і наповнився одними лише звуками. Хтось кричить, щось сміється, хтось плаче. Постійний шум, нічого толком не розібрати. А, крім того, звук проїжджаючих машин, чиєсь нетерпляче бибиканье, клацання світлофора з періодичною стабільністю, ось дівчина на каблуках наближається,...а потім віддаляється, за рогом діти б'ють м'ячем об стіну. Чутно, як з гучномовця хтось наполегливо рекламує засоби гігієни, а з сусіднього кафе доноситься звук фортепіано, а ось і саксофон чутно, і дівчина почала виводити оксамитовим голосом красиву мелодію.
І усі ці звуки перемішуються в одно велику яскраву контрастну пляму. Як - ніби весь світ чуєш в цю мить. А потім: раз, і все затихає, як - ніби хтось просто узяв і прикрутив звук на магнітофоні. І, нарешті, можеш почути свої думки
