Дзвінок будильника, дуже голосний, його дзвін просвердлює діру в моїй голові. Ніколи не любив будильники, від одного їх звуку мене починає трясти від злості, це просто природна злість. Та так-чи інакше, потрібно вставати. На мить по тілу пробігла біль, кожен суглоб скрипнув, як старі дверні завіси, м’язи затряслися від пробудження, очі все ще на половину закриті. Якось я все таки заставив своє тіло прийняти сидяче положення. Протерши очі, я кинув погляд у вікно, сонце ще не встигло піднятися з-за лінії горизонту, та на вулицях вже було достатньо ясно. Місто кишіло, як мурашник, машини їхали невідомо куди і приїжджали невідомо звідки, люди метушаться, одні бігли на роботу, інші уже працювали, і весь цей хаос ми називаємо повсякденним життям. Абияк я встав на ноги і повільно посунув в бік ванної. Дивно мені всього тридцять, а таке відчуття, що вже цілих п’ятдесят . Тай правильно, що дня вбивати в байдужі голови студентів, елементарні основи біології, справа не проста, і не стільки в фізичному плані, скільки в психологічному. Виглядати завжди стриманим, повторятися і пояснювати скільки буде два-плюс-два, та після такого дивно чому я ще не посивів. На лиці проступала невелика щетина, зовсім забув про гоління, з цим підвищенням кваліфікації. Гель для бриття створює приємну прохолоду на лиці, що дещо бодрить і розслабляє. Шорох лез відрізає мене від зовнішнього світу, в голові виникає прірва думок, навіть не знаєш за які вхопитися, на мить зупиняєшся на одній, а потім плавно, майже не помітно, вона змінюється іншою. Ця медитація, здається, триває вічність, а потім, несподівано, різкий біль. Один не вірний рух і шкіра, як масло, розрізається лезом. В цей же момент на кухні пролунав дзвінок домашнього телефону, напевне це дзвонить дружина. Я витер обличчя і попрямував на кухню. Доки я дійшов, спрацював автовідповідач, і я вирішив подзвонити потім. Готувати я добре не вмів, тому обійшовся яєчнею і кавою з тостами. Часу було ще багато, і взагалі я прокинувся занадто рано, та тут нічого не вкоїш. прийдеться вийти раніше.
Цікаво чому люди не зіходять з розуму проживаючи в місті? Як тільки відкрилися двері з під’їзду перше що чуєш шалений шум від двигунів автомобілів і сигнали клаксонів, постійний хаотичний шум. Мозок людини побудований так, щоб бачити у всьому порядок, тільки тоді він може сприймати навколишній світ. Та нажаль маємо те, що маємо і тут нічого не вдієш. Я стою на світлофорі дивлюсь на людей, які мене оточують: якийсь чолов’яга розмовляє по телефону і час від часу піднімає тон, схоже що розмовляє з дружиною, позаду мене стоїть, бабця, яка постійно щось шепче під ніс. з права симпатична молода дівчина, яка теж розмовляє по телефону. а зліва мужчина одітий так, ніби йде на ділову зустріч. Та не встиг я й роздивитися їх лиць, як загорілося зелене світло і вони розчинилися в потоці людей. На роботу я ходжу пішки, тому що іти мені потрібно тільки двадцять хвилин, немає сенсу виїжджати машиною з гаражу, щоб проїхати два кілометри. Кожен крок відбивався в грудях, як барабанний дріб. Всю дорогу я прокручував, що повинен сьогодні зробити і не помітив, як наблизився до дверей факультету.
Відкривши двері в приміщення, я відчув запах лабораторії, що знаходилася зліва, на пості зі мною привіталися і я попрямував до викладацької. Потрібно було піднятися по сходах на другий поверх, а потім в кінець коридору, весь цей шлях зі мною віталися студенти і викладачі. Їх посмішки були хоч і не щирими, та все одно розряджали ситуацію. У викладацькій стояв гамір, коли я увійшов, то був здивований, декілька викладачок сперечалися з секретаркою декана, з розмови було зрозуміло, що сварка була через зарплату, та мене це не цікавило, через декілька хвилин у мене починалася лекція, тому я швидко скинув куртку і поклав речі. На диво сьогодні аудиторія була переповнена і я навіть здивувався. Я покашляв, після чого гамір в аудиторії притих. Ще декілька студентів шепталося, та я не приділяв цьому уваги. Зітхнувши, я привітався і почав вести лекцію: Тема сьогоднішньої лекції - онтогенез. Як ви знаєте життя починається з найменшого, так і розвиток організмів починається з однієї клітини. Що собою являє онтогенез, це розвиток живого організму від поділу першої клітини до смерті. Також онтогенез включає в себе такі науки, як ембріологія і БІР. Сьогодні будемо розглядати онтогенез на прикладі однієї клітини. Онтогенез клітини починається з поділу материнської. коли поділ відбувся, життя клітини почалося. І зразу після поділу клітина готується до наступного, починається синтез білків і зберігання енергії, також можливий випадок коли клітина диференціюється і припиняє поділ, але усі клітини рано чи пізно помирають.
Далі я почав викладати детально матеріал і під кінець лекції сам був ледве живий. Мені завжди подобався шум, коли студенти покидають аудиторію, це для мене було, як благодать. День тягнувся довго, у мене було ще дві лекції. Після останньої я повинен був підписати якісь папери і міг іти додому. На щастя це не зайняло багато часу і я швидко все зробив. Я ледь не забув, що мусів зайти в супермаркет, і купити м'ясо для барбекю. Дружина хотіла відмітити своє підвищення і запросила друзів і колег. Супермаркет був переповнений людьми,. тому я достатньо довго добирався до каси. На дворі смеркалося, та вулиці ще не освітлювалися ліхтарями. У приміщенні стояв страшний шум, від якого в мене розболілася голова. На мить я заплющив очі, з надією що біль стає меншою. простоявши двадцять хвилин біля каси, я все ж купив все необхідне і попрямував додому. Світлофор на пішохідному переході засвітився зеленим якраз переді мною, я порахував це цікавим збігом обставини, і не зупиняючись попрямував далі.
Яскраве світло засліпило мене з лівого боку, сигнал клаксона, глухий удар по тілу, різка біль у лівій нозі, різко перейшла у тулуб і голову, дезорієнтація в просторі, відчуття невагомості, яке супроводжується біллю, падіння, запах мокрого асфальту, в очах помалу темніє...
