Вона була особлива. Хіба ТАКУ можливо уявити серед каструль і сковорідок? А в отому вічному поспіху та шаленому прагненні все встигнути? Хай навіть і задля того, щоб зробити його життя та життя всіх домашніх комфортним. Але ж як це все дратує! Нараз відчув несправедливість своїх думок, проте вони вже не корилися розуму.
Розум підказував інше. Ось такою і мусить бути жінка. Та, яка надихає, якою захоплюються, милуються, а не відчувають постійний докір. Чому це він мусить його відчувати, і через що? Через те, що Тетяна не реалізовує свої здібності? Вона весь час мріяла про велику сцену, займалася вокалом, могла б багато чого досягти. Коли співала, то… Так, то дійсно було щось особливе. Діапазон її голосу, від глибинно-гортанного й хвилюючого до високого і такого чистого, прозоро-піднесеного, що, здавалося, то щось неземне, дивовижне, космічне, просто зачаровував Ніколи не говорив про те вголос, та кожного разу, коли бачив, як зволожуються очі присутніх, усвідомлював, що і сам був на тій межі душевного піднесення, що ледь стримувався аби не видати свого хвилювання. Коли несла до нього оту високу осяйність в очах, а разом із нею несміливе запитання: «ну, як?», стримано відповідав: «Нормально». І гасло світло в зіницях. Та знав точно: « Ні, не просто нормально. Божественно». А що з того? Чого досягла? Проте в кого немає бажання, той і дорогу собі не протопче. Where there is a will , there is a way! Значить не було в неї такого сильного воління, того, що змітає на своєму шляху всі перешкоди. Та навіть докори сумління, якщо на кону висока мета! Треба переступити через них, залишити позаду, не дати душі підкоритися болючим шарпанням! Іти тільки вперед. Тобто, саме так, як він це й навчився робити. А що, коли б і він розпорошувався на всілякі побутові дрібниці? Вони засмоктали б, спопелили б усі творчі задуми, він би не досяг того, чим зараз можна пишатися.
Довго й наполегливо йшов до того, що нарешті і сам міг собі зізнатися: так, досяг нарешті тої ступені, того рівня, коли зміст і форма були в повній гармонії. Тепер вже зміст не домінував над формою, чи форма над змістом, як це було раніше. Він таки досяг їхньої повної консонанси, осягнув ту глибинну суть, до якої обов’язково іде в своїх пошуках справжній майстер. Нарешті він на вірній дорозі. Він – митець. Відбувся, як творча особистість. Та от тільки чи, можуть це гідно оцінити ті, що його оточують в повсякденному житті? Не там, не на рівні високих журі та професійних конкурсів, а ті, що поруч.
Тепер у цьому дуже сумнівався.
