І чого тільки в лісі не буває. Дерева, кущі, ягоди, гриби, звірі, птахи. Але напевно найбільше в лісі буває казок. Ми вже відвикли від того, що хтось із лихих героїв перетворюється на когось доброго. Але якось блукаючи по лісі я натрапив під кущиком саме на казочку про небувалі чародійства. Певно, нікого не здивую тим, що у казках звірі та комахи вміють говорити. А в цій казочці, на мій превеликий подив, черепаха і бджілка були навіть із мобільними телефонами, і я тепер можу легко набрати номер тої лісової бджоли і замовити їй меду, наприклад, для себе.
Отже, як Ви зрозуміли, мова в цій казочці йтиме саме про черепаху Наталку і бджілку Настусю. У лісі, але недалеко - край узлісся, було невеличке озерце, а в ньому – хатинка черепахи. Одразу за лісом розкинулася величезна галявина з різноманітними квіточками, куди черепаха частенько виповзала гріти спинку. Отак одного разу на галявині вона зустрілася з бджілкою Настусею і вони потоваришували. Настуся записала на свій стільниковий телефон Наталчин номер, і вони часто спілкувалися одна з одною. Як ви знаєте – черепахи повільні дуже, тож бджілка запрошувала Наталку погуляти заздалегідь. Якраз під обід приповзала черепаха на галявину і потрапляла точнісінько на бджілчине частування нектарними пиріжками.
Якось черепаха вирішила віддячити подрузі за гостини і запросила її на чаювання. Тим пак, що вона саме напекла кексиків із родзинками та зі згущівкою.
Бджолі недалеко було летіти, але на початку лісу її перейняв невідомий сталевий крук з крил якого вистрілювало вогняне пір’я:
– Куди летиш, мала? Не бачиш – це мої кордони, і ліс ввесь мій, а скоро і галявина буде моєю!
– А Ви хто є такі? Мені щось черепаха нічого не розповідала про Вас…
– А, це оте неповоротке створіння, яке я постійно бачу, як воно повзе на галявину. Як вона постійно умудряється прослизати повз мене в один і той самий час, коли я обідаю? А звати мене Кру-Кру, я трансформер-крук із планети Темно-Фіолетових Круків. Незабаром я захоплю всі ліси та галявини на вашій планеті і перетворю звірів і комах на механічних!
– А навіщо Вам це потрібно? Ми ж дружно живемо, то хіба нам буде краще жити залізними і без серця?
– Чому без серця? Ти думаєш, що коли я сталевий, то й серця не маю? Це я зараз трансформічний крук, можу перетворитися і на сталеву бджолу, і навіть скластися в черепаху. Але дуже давно я був звичайним птахом, але відьма з планети Грифів усіх нас перетворила на металевих і серця позаливала оловом. Тепер ми шукаємо щасливі планети і перетворюємо їх на сірі і металеві.
– То ти маєш серце, хай і металеве? А знаєш, що… Бачиш, у моїх відеречках є смачні грушки, яблучка, сунички та мед. Ти пригощайся, не соромся.
– Ням, як смачно? Щиро дякую тобі. Мене ще ніхто не пригощав нічим. Бо від мене всі звірі втікають і біля мене нічого не росте смачного. Одне листя, та коли-не-коли якась насінина впаде. А я недавно прилетів. Ще не побудував гармати, щоб захопити ліс. А коли було в мене справжнє серце, то я не дуже любив на чужі території літати… Ой, що це. Щось у грудях запекло…
За мить бджілка побачила вже не страшного птаха-трансформера, а звичайнісінького темно-фіолетового крука, який із насолодою дзьобав грушку. Розтануло олово на серці – розтанула злість у птаха. Чаклування відьми розвіялося.
– А полетіли зі мною, – каже бджілка, – черепаха Наталка зрадіє новим друзям. Я зараз зателефоную їй…
… Відтоді спокій запанував у лісі, біля озера і на галявині. Черепаха Наталка, бджілка Настуся і крук Кру-Кру стали гарними друзями. Тепер вони гуляли всі разом на галявині досхочу. Наталка була невеличка, тож Кру-Кру легко здіймав її у повітря і вони швидко долітали до галявини. Згодом у них стало ще більше друзів, але це вже буде інша казочка, яку я розповім наступного разу, коли хтось із моїх лісових друзів зателефонує мені.
